ПОБУВАТИ

бува́ти / побува́ти у бува́льцях. 1. Багато бачити, зазнавати в житті. Левонтій Петрович тягався по світах, бував у бувальцях, служив в москалях, був військовим писарем (І. Нечуй-Левицький); Побував-таки (старий мандрівник) в бувальцях, бачив білий світ. Атож! Довелось ковтнути і солоного, і гіркого (С. Журахович); // яких. Опинятися у складних, перев. небезпечних ситуаціях. Кумові доводилося бувати у всіляких бувальцях (С. Чорнобривець). 2. Мати непривабливий вигляд, довго чи часто використовуватися; бути не новим. Вигляд у мене був непривабливий. Сірий простенький костюм, що вже й до цього бував у бувальцях, зовсім зім’явся (Ю. Збанацький).

побува́ти в ду́рнях. Опинитися у ненормальному, смішному становищі. — Не сина з нею (дівчиною) поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко).

побува́ти в рука́х чиїх. 1. Бути відремонтованим. Я розгвинчував електропатрони, знімав гнізда для пробок запобіжника. В моїх руках побували м’ясорубка, знятий з дверей замок (П. Автомонов). 2. Бути побитим. Видно у добрих руках побував Грицько — весь у синцях (З усн. мови).