ПОБАЧИТИ

ба́чити / поба́чити сві́тло ра́мпи. Бути поставленим на сцені театру (про виставу). Відома п’єса (“За двома зайцями”) не один раз бачила світло рампи (З газети); Після серйозної дружної роботи автора і колективу (театру)… вперше побачила (п’єса) світло рампи (З глибин душі).

ба́чити / поба́чити (бага́то (нема́ло)) сві́ту (сві́та). Бувати в багатьох місцях, подорожуючи. З’їздив (Остап) з ним (паном) багато чужих сторін, бачив багато світу і .. вихвалявся тим (Панас Мирний); Після вечері пересяде батько на призьбу, скрутить цигарку та й ще гомонять. А є про що: немало батько прожив, немало й світу бачив (А. Головко).

(і) сліпи́й поба́чить (розгля́дить) що. Очевидно, зрозуміло, ясно. — Се й сліпий розглядить, що се патрет (портрет), а не живий чоловік (Г. Квітка-Основ’яненко).

не ба́чити / рідше не поба́чити (і) у ві́чі. 1. кого. Не бути знайомим з ким-небудь, не знати когось. Колодуб був задумливий і якийсь відсторонений, зчужілий. Дізнався про батька, якого не бачив у вічі, і про матір, і про себе (Ю. Бедзик); // Не зустрічатися з ким-небудь. Другі .. казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Панас Мирний); — Сідай, Давиде, .. гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба, й у вічі не бачили один одного (А. Головко). 2. чого. Немає; не можна знайти. — У других на закуску ягоди або що солоденьке-ласеньке, а у нас ніколи його і в вічі не побачиш… (Панас Мирний); Учора був я в районі та у земвідділ заходив — нашого приговора й у вічі там не бачили. Ні у входящих, ні в ісходящих (А. Головко).

поба́чити ві́ку. Бути дуже старим, давнім. В тітки Секлети Воропай коло криниці росла тополя. Хата в тітки уже похилилась, видно, побачила віку (Є. Гуцало).

поба́чити на (свої́ (вла́сні)) о́чі. Переконатися, упевнитися особисто в чому-небудь. (Аецій Панса:) Щось там гомоніли немовби ви розлуку мали брати Тепер я бачу: брешуть. Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Леся Українка); Мені, може, що й трапиться… Дещо побачу на свої очі… (Марко Вовчок). поба́чити свої́ми очи́ма. Як доля коли-небудь понесе Вас до Полтави, то своїми очима побачите, чи здатна та “Лимерівна” на що-небудь (Панас Мирний).

поба́чити (повида́ти) сві́та (сві́ту, світ). Побувати в багатьох місцях, в різних країнах, багато чого пізнати. (Голуб:) “Я хочу, братіку (братику), летіть, побачить світа; у нас іще багато буде літа” (Л. Глібов); — Хіба вже тебе ніхто не посвата, що ти за такого мандра підеш. Найдуться люде (люди)! .. — А я хоч із ним світа побачу (Грицько Григоренко); Світу Солонько побачити вже трохи встиг (П. Автомонов); Вона була попереду наньмичкою (наймичкою), .. так знала усякі порядки і світу повидала (Г. Квітка-Основ’яненко). наба́читися сві́ту. — Попитався б ти у Лискотуна: той чого вже не зна? усе зна. Та й світу таки набачився (Г. Квітка-Основ’яненко).

поба́чити (помі́тити, постерегти́ і т. ін.) лопа́тки́ в горо́сі. Зазнати прикрощів, виявити, відчути щось неприємне, прикре, звичайно приховуване. Ага, побачила лопатки в горосі (Укр.. присл..); Слава рознеслася по всьому повіту .. Секретар постеріг лопатки в горосі. Він тілько шморгонув носом і нічого нікому не сказав (Панас Мирний).

поба́чити світ. 1. Народитися. Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табірного тяжкого існування побачили світ його крихітні доньки (О. Гончар); Він (Т. Г. Шевченко) побачив світ 9 березня 1814 року в селі Моринцях (Слово про Кобзаря). 2. перен. Бути опублікованим, надрукованим. Хотілося б, щоб Ваша прегарна “Битва” побачила світ іменно (саме) у тому збірнику (М. Коцюбинський); Нещодавно побачила світ хронобіографія О. П. Довженка (З журналу); У видавництві “Дніпро”.. побачив світ роман В. Кучера “Голод” (З газети).

щоб сві́ту Бо́жого (свої́х ді́точо́к і т. ін.) не поба́чити. Уживається для вираження запевнення в правдивості чого-небудь. — Добродію! — каже до його циган .. — Щоб світу Божого не побачив, коли я знаю де я (П. Куліш); — Душа ніжна, як вода в Дунаї, серце добре, хоч до рани прикладай: добро робить, образу забуває, правду кажу, щоб своїх діточок не побачила (Григорій Тютюнник).