ПЛЯШКА

лі́зти / полі́зти у пля́шку, жарт. Сердитися, гніватися (нерідко без достатніх на те підстав). Сагайда не дав розгулятися своєму самолюбству .. Зрештою, сам собі винен, і нічого тепер лізти в пляшку (О. Гончар); — Скоїлось те, що в пляшку поліз чоловік. І сказати б .. так ні, статечний, розумний чоловік, а так, наче вожжина йому під хвіст попала (А. Головко); // Виявляти незадоволення у зв’язку з чим-небудь. — О, вже й у пляшку поліз! Чого з весілля тікаєш? Ну, любиш Наталку, то й люби (Є. Гуцало); — Не пори єрунди, Женю,— несподівано м’яко заговорив Федір.— Не треба лізти в пляшку (Р. Іваничук).

припада́ти до горі́лки (до ча́рки, до пля́шки і т. ін.). Виявляти пристрасть до алкогольних напоїв; пиячити. І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Є. Кротевич); — Він .. не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (І. Нечуй-Левицький).

роздави́ти (роздуши́ти) півлі́тру (чве́ртку, пля́шку і т. ін.), фам. Розпити спиртне. Шпилька підвівсь і мовить: — Може, почекаємо? Скоро Палажка на обід прийде. Півлітру роздавимо… (Є. Кравченко); — А пошукай-но, жінко, чи не знайдеться в тебе погрітися нам чим-небудь після дороги? — сказав Матвій, скидаючи кожуха.— Ми з Іванком не відмовимось чвертку роздушити (В. Москалець).