ПЛЕЧЕ

(аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось.

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала

арши́н у пле́ча́х. Широкоплечий, дужий (про людину). — Куди лізеш? Не на тебе піджак шитий. Ось на кого! На Івана — у нього аршин у плечах! Добрий козак! (З газети). арши́н в плечі́. Никола йде, неначе брила,— Сажений зріст, аршин в плечі (П. Воронько).

бере́ з-за плече́й кого, безос. Кому-небудь страшно, хтось переживає почуття страху, жаху. — Так нащо ж ви мені проти ночі таке говорите? Мене вже з-за плечей бере (Г. Квітка-Основ’яненко).

бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс). 1. Тікати, бігти, іти геть. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (П. Панч); — Допивай же, братухо, свою чарку, бери ноги в руки і дуй з моєї хати (В. Кучер); Кіт Мурлика до дороги Добре взяв за пояс ноги, В торбу впхав печену миш І лісочком, холодками Так на підвечерок самий Він прибув (І. Франко). 2. Прискорювати ходу́, поспішати. — Але сьогодні ви ще в Дубину не зайдете, зайдете аж, мабуть, завтра надвечір, коли добре візьмете ноги за пояс (П. Козланюк).

бра́ти / взя́ти (прийня́ти) на (свої́) пле́чі що. 1. Робити все самому, не обтяжуючи когось. Матуся у них в домі сильна, роботяща, з такою матусею не заживеш мозолів, усе бере на свої натруджені плечі (Ю. Бедзик); — Він усю виборчу справу на свої плечі взяв… (Панас Мирний). 2. Зобов’язуватися щось виконати, зробити. Беру нову ношу на плечі. Хай важче буде, але ж на серці якось гарно… (О. Гончар); — Хочу взяти добровільно на свої плечі додаткові обов’язки — вчасно закінчити ремонт тракторів (З газети).

вбира́ти (втя́гувати) / ввібра́ти (втягти́, втягну́ти) го́лову в пле́чі. Знітитися від чого-небудь (від страху, сорому тощо). Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний); Наказ німецького коменданта був вислуханий при повній тиші. Навіть ліве крило не ворушилося, а стояло, увібравши голову в плечі (Григорій Тютюнник); Сльоза, увібравши голову в гострі плечі, ніби переляканий заєць, уже ввірився ногам (П. Панч); — Полозенко втяг голову в плечі, немов слимак у власну мушлю, і вже мовчки слухав суперечки про природу (І. Цюпа).

ви́везти (ви́тягти) на свої́х пле́ча́х. Виконати, здійснити що-небудь самостійно, без сторонньої допомоги. І всю роботу — перенесення апаратури в сопках, розчистка тайги — вивезли (актори) на своїх плечах (О. Довженко); (Дремлюга:) Не такого я гарту! Ми на своїх плечах усе витягли і будемо далі тягти за всіх аж до могили (О. Корнійчук).

ви́їхати на пле́ча́х чиїх, кого, несхв. Використати наслідки чиєїсь праці. — Виявилось, коли ми перевірили роботу Званова, що ударник з нього липовий. На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів (О. Донченко).

вино́сити (нести́) / ви́нести на свої́х пле́ча́х (на собі́). Виконувати тяжкі, відповідальні обов’язки, долати якісь труднощі і т. ін. самостійно, без чиєї-небудь допомоги. Головний тягар наступу в ці дні виносили на собі сапери (О. Гончар); Я сам учителював довгенько, починаючи з важкого дня для нашого народу та й для нашої школи 1919 року, я на власні очі бачив, яку многотрудну, воістину подвижницьку роботу несли на своїх плечах і сільські, і міські вчителі (М. Рильський); // Зазнавати на собі тягар чого-небудь. Те (погане життя), що було колись в Ковалівці, люди винесли на своїх плечах, бодай воно більше не верталося (В. Кучер); — Орали ми землю на коровах? Орали. Їли хліб пополам з половою? Їли. Винесли війну на своїх плечах? Винесли (А. Хорунжий).

випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі. Починати виявляти повною мірою свої сили, здібності; сміливо, рішуче діяти. Гноблений, він (народ) випростував плечі і гримів повстаннями Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилиці (М. Рильський); Де колишнє чайкою тужило, Ти зростаєш, світла наша сило, Розквітаєш в злагоді, в труді, Розправляєш плечі молоді (М. Рильський).

ви́пхати в пле́чі (в поти́лицю) кого і без додатка, зневажл. Грубо вигнати кого-небудь звідкись. — Як бачите, юначе, поміщик Ґалаґан не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?) та в плечі випхаєте з маєтку, уже й нову спеціальність набуду (А. Головко); (Саша:) Та що ж, мамо, коли так трудно,— я собі місце найду! (Красовська:) Яке місце? Учителькою станеш, щоб другого дня в потилицю випхали (Олена Пчілка).

відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Перон тече людським потоком мимо. Та чує кожен з трьох плече і лікоть побратима (П. Дорошко).

голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) (з плече́й (з плеч, з пліч)). Хто-небудь загинув. О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати, Та так, щоб голова злетіла з плеч (Леся Українка); — Мені там (на війні) теж не мед питиметься… Може, й голова злетить (Григорій Тютюнник).

голова́ з плече́й (з пліч). Загрозливе становище, смерть. Багатому йти на суд — тринь-трава, а бідному з пліч голова (Укр.. присл..).

голова́ на пле́ча́х (на в’я́зах) у кого. 1. Хто-небудь розумний, тямущий. (Свирид:) У іншого ніби й голова на плечах, а придивишся гарненько… (Пилип:) Побачиш порожнє місце (М. Кропивницький). 2. Хто-небудь ще живий, не вмер. — Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до неї доторкнешся, поки в мене голова на плечах! (П. Куліш).

голова́ ці́ла (на пле́ча́х) у кого і без додатка. Хто-небудь живий, не загинув (у бою). Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла голова була на плечах (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти (лома́кою (ки́єм і т. ін.)) спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів (Петро) спину (нагайкою) вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак (так) син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

закри́тися (й) плечи́ма й очи́ма від кого—чого і без додатка. Відгородившись, відійшовши від усього навколишнього, не втручатися ні в що, не помічати нікого, нічого. Він мене забуде, насміється з мене ..— Як пійде (піде) з села, так і закриється плечима й очима (Ганна Барвінок); Вона рада була б умерти, закритися од усього й плечима, й очима; та смерть її не приходила (Панас Мирний).

за плечи́ма. 1. у кого, за чиїми і без додатка. У доробку, маючи досвід. У літературу (А. І. Шиян) прийшов не з порожніми руками. За плечима у юнака уже був чималий життєвий і трудовий досвід (В. Козаченко); У більшості монтажників досвіду і вміння вистачає. За їхніми плечима вже не одна .. електростанція (З газети); // У минулому. Всі знали, що за його (парторга) плечима довгі роки царської каторги, рани громадянської війни (В. Собко); Хоч сивина й припорошила, скроні. Хоч за плечима вже півсотні літ, — Ми й досі комсомольці! Не холоне Вогонь сердець. Душі не в’яне цвіт (І. Нехода). 2. Зовсім близько, поруч. Смерть за плечима, а біді весілля (Укр.. присл..); Закручено руки в ремені, і ноги в колодки забиті, Червона китайка прим’ята, біда за плечима стоїть (А. Малишко).

за плечи́ма (за спи́ною) не носи́ти чого, що і без додатка. Згодиться в житті, не буде зайвим. — Що знати, те за плечима не носити,— казав старий (батько) (Панас Мирний); — Де ви це слово (бізнес) перейняли? — Воно давно при мені… Науку за плечима не носити… Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (О. Гончар); — Механізація — то знання, а його, як відомо, за спиною не носять (З газети). не за собо́ю носи́ти. Ремесло не за собою носити (М. Номис).

за плечи́ма та за очи́ма. Далеко позаду. — Тільки що була Вербівка, а тут уже Grünerberg! .. Еге ж, маєте собі так! Вербівка давно зосталася за плечима та за очима (Олена Пчілка).

звали́тися / зва́люватися на го́лову (ру́ки, пле́чі) чию (чиї). 1. Несподівано стати для кого-небудь об’єктом турбот, клопоту і т. ін. Тепер знову звідкись звалився (Іван) на їхню голову (О. Гончар); (Назар:) Стільки роботи звалилось на твої руки. (Катерина:) Мені не звикати (М. Зарудний); На його плечі, крім тещі, мали звалитись ще чотири дорослих дівиці, яким у свою чергу треба буде дати посаг і повидавати заміж (Ірина Вільде). 2. Зненацька початися, наступити (про явища, події і т. ін.). Війна звалилася на голову зовсім неждано (В. Козаченко); Надто вже вони ваговиті (“подарунки” — лібералізація цін, приватизація), щоб отак просто звалюватися на наші голови (З газети).

з плеча́. 1. зі сл. вдаря́ти, би́ти і т. ін. Уклавши всю силу, з розмаху; навідліг. Замахнувши з плеча, пустила (дівчина склянку) дзвінко в голову сержанта (С. Тудор); Це — ми, колишня дітвора, .. рубали ворога з плеча по завойованих містах… (В. Сосюра). 2. зі сл. говори́ти, вирі́шувати і т. ін. Не подумавши, відразу. — Як ти все швидко і з плеча вирішуєш, — поморщився Дончак (М. Стельмах); — Дуже ви нестримана людина. Усе з плеча, усе з плеча (Ю. Мушкетик).

з чужо́го плеча́. Невідповідний за розміром або вВже ношений ким-небудь іншим (про одяг). Похиливши голову брат ішов мені назустріч. На ньому був одяг з чужого плеча (З усн. мови).

лежа́ти на пле́ча́х чиїх, кого. 1. Бути чиїм-небудь обов’язком. На його плечах лежало забезпечення безквартирних житлом (Ю. Збанацький); Скільки важливих справ лежить зараз на його плечах (В. Дрозд). 2. Бути предметом чиїх-небудь турбот, піклувань і т. ін. Він почав молоти щось про тягар відповідальності, який лежить на його плечах (Ю. Яновський).

ляга́ти / лягти́ (важки́м (усі́м, непоси́льним і т. ін.)) тягаре́м на пле́чі чиї, кому. Ставати предметом чиїх-небудь великих турбот, переживань і т. ін.; постійно непокоїти когось. І велика, досі незнана відповідальність — чує — лягає йому на плечі нещадним тягарем (О. Гончар); Гіркота втрати важким тягарем лягла на плечі молодого командира (З газети); Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі (М. Стельмах).

ляга́ти / лягти́ на пле́чі кого, кому, чиї і без додатка. Ставати предметом чиїх-небудь обов’язків, клопотів, переживань і т. ін.; Старість лягає на плечі, а років йому ніяк не зупинити (М. Томчаній); — Велика відповідальність лягає на плечі саперів,— сказав Волинський (П. Гуріненко); Відповідальність, лігши йому на плечі, мовби напнула всі його мускули й нерви і залишила їх надовго в такому стані (О. Гончар); // чиї, кого, чого. Виконуватися, здійснюватися ким-, чим-небудь (про роботу, робочі процеси, обов’язки і т. ін.). Експедицію було закінчено, але сила роботи лягла на плечі її учасників (З. Тулуб).

ма́ти го́лову на пле́ча́х (на в’я́зах, на ка́рку і т. ін.). Розважливо, розсудливо міркувати і діяти; бути розумним, кмітливим. — Маю клапоть батьківської землі, маю освіту, маю голову на плечах, і якось проживемо з Марусею на світі,— сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький); — Перемогти — для цього треба мати голову на плечах,— уїдливо каже Кость (І. Багмут); Якщо Бракватіста намагається вислизнути із капкана, то й він, комісар Олів’єро, має голову на в’язах (Ю. Бедзик); (Ланкова:) Він за все наше господарство дбає... Тут добру треба голову мати на в’язах (В. Большак); Колись-то Василь сказав, що вона (Зоня) має голову на карку (Ірина Вільде). ма́ти го́лову. — Ти, небого, не складайся на мене, сама голову маєш (Леся Українка). ма́ти до́бру го́лову на пле́ча́х (на в’я́зах). — А все-таки, мабуть, добру голову на плечах має (Перегуда), — міркував уголос Сагайдак (В. Кучер). ма́ти го́лови на плеча́х (п

ма́ти за плечи́ма (за спи́ною) що. 1. із сл. роки́, літа́, десятилі́ття і под. Прожити якусь частину життя. В цей час (1903 р.) Марія Костянтинівна вже мала за плечима понад 40 років, але на сцені здавалася ще зовсім юною (Минуле укр. театру). 2. перев. зі сл. до́свід. Набути, здобути і т. ін. Молоді наводчики Бойко і Шестаков уже мали за плечима досвід форсування Дунаю (О. Гончар); Тритузний, мабуть, теж мав за спиною неабикий досвід цієї складної ходьби, бо почувався аж надто впевнено (О. Гончар).

ма́ти кебе́ту, жарт. 1. Бути розумним, здібним, кмітливим і т. ін. Чи так, батьку-отамане? Чи гарно співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Нічого не скажеш. Мав кебету (З журналу). ма́ти кебе́ту на пле́ча́х. — Вона (Маруся) його їднолітка (однолітка), панове. Пора кебету мати на плечах (Л. Костенко). 2. перев. до чого (заст. к чому). Уміти добре робити щось, розумітися на чомусь. Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету, встиг визначити руку якогось великого й своєрідного живописця… (О. Ільченко); Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенкету, Всі веремію підняли (І. Котляревський); Якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні, то значить — “кебети не маю!” (Леся Українка); — Тепер він працює зоотехніком… Що ж, так тому й бути, коли має до того кебету (В. Вільний).

ма́ти пле́чі, перев. де. Бути під чиїмсь захистом, протекцією, спиратися у житті, в своїх діях на чиюсь підтримку. Мошко має всюди плечі (І. Франко); На жаль, не мала вона в родині дужих плечей, які були б і опорою, і надією, і розрадою (З журналу).

ма́ти поро́жню макі́тру на пле́ча́х, зневажл. Бути нерозумним, нерозсудливим і т. ін. — Як маєш порожню макітру на плечах, стріляй! — бунтувався професор.— На твоєму (бандитовому) боці сила, на моєму — правда. Сила розвіється, а правда — ніколи! (О. Гончар).

моро́з із-за плече́й бере́ кого і без додатка. 1. Комусь стає холодно, хтось починає мерзнути. Мороз брав з-за плечей, і мерзли ноги (З усн. мови). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. Було й слухати, як ваш батько-покійничок розказує, то мороз з-за плечей бере (Марко Вовчок); — Так нащо ж ви мені проти ночі таке говорите? Мене вже мороз з-за плечей бере (Г. Квітка-Основ’яненко).

моро́з по́за (за) спи́ною (за плечи́ма, по́за шкі́рою і т. ін.) хо́дить (бі́гає і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Комусь холодно, хтось мерзне. Христя задумалась. Поза спиною у неї мороз ходе (ходить) (Панас Мирний); За плечима бігає мороз. І втома чеше волос посивілий (М. Рильський); // Хтось відчуває озноб, когось трясе від збудження, хвилювання і т. ін. Грицько замовк; у Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Панас Мирний). аж холодо́к хо́дить під соро́чкою. Там під сорочкою аж холодок ходив, а Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (О. Гончар). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. Як .. стануть вони розкривати один одному свої думки та виявляти темні свої діла — мороз ходе (ходить) за спиною (С. Васильченко); — Як згадаю оті кулачні бої парубоцькі, то й тепер мороз поза шкірою ходить (З газети); Навколо якісь кущі, хащі

моро́з хапа́є / вхопи́в за пле́чі кого і без додатка. 1. Комусь стає холодно, хтось починає мерзнути. Надворі мороз хапав за плечі (З усн. мови). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. Мороз хапав його за плечі од одної думки, що його рідна донька — відьма (М. Коцюбинський); — Витріщила на мене очі, аж мене мороз вхопив за плечі (М. Коцюбинський).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до (са́мих) кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

на пле́ча́х чиїх, у кого, зі сл. лежа́ти, бу́ти і т. ін. 1. На чиїй-небудь відповідальності. На його (Кузьміна) плечах лежало забезпечення безквартирних житлом (Ю. Збанацький); У чоловіка стільки клопоту, весь район на його плечах, жнива на носі, а вона надумалась (М. Олійник). 2. зі сл. увійти́, вступи́ти і т. ін. Безпосередньо за ким-небудь (тим, хто відступає). Пам’ятайте, що треба, що б там не було, на плечах противника ввійти в Крим (О. Гончар); Німці біжать з усіх сил.. Добре було б на їхніх плечах ускочити в ті окопи, що за старим бліндажем, і знову закріпитися в них (Н. Тихий).

нести́ тяга́р на свої́х пле́чах (на собі́). Мати обтяжливі обов’язки, виконувати важку, велику за обсягом роботу, здійснювати якусь дуже складну справу. — Я оце щойно прийшов з роботи і трохи втомлений…— О, розумію, .. розумію… Такий тягар нести на своїх плечах, такий тягар… (М. Ю. Тарновський); Бабця сама несла весь тягар на собі, не допускаючи Марусю навіть до дрібниць (Г. Хоткевич).

ні з плече́й, ні з оче́й. Зовні непривабливий, непоказний (про людину). Хоч хлопець і був ні з плечей, ні з очей, але всі його любили за лагідну вдачу (З усн. мови).

ні пе́ред очи́ма, ні за плечи́ма, зі сл. нема́, не було́ і т. ін. Ні в якому місці; ніде. — Своя земля, наче дитина, здається найкращою, .. як не було поля ні перед очима, ні за плечима, не було з чого й радості взятися (М. Стельмах).

но́ги на пле́чі. Уживається для вираження чиєї-небудь готовності йти кудись. — Мабуть, уже час мені, мамо, ноги на плечі та й подаватись десь із Вітрової Балки. На завод чи на шахту (А. Головко); — Як куди швидко треба термінового або телеграму, так я ноги на плечі і прудкіше за машину доставлю (О. Іваненко); // Почати швидко йти, бігти. А товариство — Пацюк, Лушня та Матня,— як побачило, що за баталія піднімається в Пісках, та мерщій ноги на плечі, та поза хатами, та поза огородами аж у Крутий Яр, та й засіло в шинку (Панас Мирний).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний). 2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла (Катря) й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зо

переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки). Змушувати іншого виконувати свою роботу, свої обов’язки. (Дремлюга:) Ех, Пилипе, Пилипе… Інколи і мені здається, чи не краще жити, як інші: перекладай на чужі плечі роботу і живи на свою втіху .. Не такого я гарту! (О. Корнійчук); Своєму коханому синочкові (Оксана) раду дати так і не змогла, змушена була його виховання перекласти на чиїсь руки (О. Гончар).

підпира́ти (плечи́ма (голово́ю)) сте́лю. Мати дуже високий зріст. Увійшов (Назар) і стоїть перед нами, стелю підпираючи (Марко Вовчок).

підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він (Мусій) до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підставля́ти / підста́вити плече́ кому. Допомагати кому-небудь, підтримувати когось. В найскрутніших ситуаціях мені неодмінно хтось простягував руку допомоги, підставляв плече (І. Головченко і О. Мусієнко).

підхо́дити / підійти́ під плече́ кому. Бути рівнею кому-небудь. (Козубська:) Ніколи хам панові під плече не підійде! (М. Кропивницький).

плече́ в плече́ (до плеча́, з плече́м). 1. Поруч, близько, впритул один до одного. Романов сидів (на санях) зліва, плече в плече з Дмитром Івановичем (О. Сизоненко); Вони (Качалов і Саксаганський) йдуть повільно, плече до плеча (Ю. Мартич); Всі збились укупу, ходили одно біля одного, плече з плечем, а проте кожний вишукував товариша по своєму пір’ю (Панас Мирний). 2. Дружно, одностайно, в тісному єднанні. За правду (доведеться) твердо стати Хлоп в хлопа і плече в плече (І. Франко). 3. тільки плече́ в плече́. Однакові (перев. за певними позитивними якостями, ознаками і т. ін.). Зібралися хлопці: лице у лице, плече у плече, дужі, відважні та гарні (Дніпрова Чайка); — Боже мій! А парубки плече в плече, засмаглі, кароокі! (З журналу).

плече́м до плеча́ (повз плече́). 1. Поруч, впритул один до одного. Ми просувалися плечем до плеча (М. Коцюбинський); Сомкова старшина бачить, що лихо, ску́пилась тісно, плечем повз плече, да назад до намету (П. Куліш). 2. Дружно, одностайно, в тісному єднанні. Україна почула слова, Щоб стали народи плечем до плеча (М. Рильський).

поверну́тися / рідко поверта́тися спи́ною (спи́нами, плечи́ма і т. ін.) до кого—чого. Виявити байдужість, зневагу і т. ін. до кого-, чого-небудь, знехтувати ким-, чим-небудь. Раніше, щоб не допустити втрат урожаю, залучали шефів. З переходом на самофінансування і самоокупність шефи повернулися до нас спиною (З газети); — Люди повернулися до них спинами.. А оті запроданці нічого не бачать із своїх нір і гадають, що вони мають на людей вплив… (М. Ю. Тарновський);

помі́рятися / мі́рятися з плече́м чиїм. Перевірити свої сили, свою спроможність у боротьбі, змаганні і т. ін. з кимсь; позмагатися з ким-небудь. — Нехай хоть (хоч) стане він Бовою, Не наляка мене собою, Поміряюсь з його плечем (І. Котляревський). порівня́ти плеча́ з ким. — Нехай лиш Тури, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, з Енеєм порівня плеча (І. Котляревський).

понести́ на свої́х плеча́х що. Пережити, витерпіти багато неприємностей, лиха, клопотів тощо. Багато горя бачила Гнила Липа на своєму віку, багато поту, крові і сліз українців понесла вона на своїх плечах (З журналу).

порівня́ти плеча́ з ким. Перевірити свої сили, свою спроможність у боротьбі, у змаганні і т. ін. з кимсь. — Нехай лиш Тур, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, з Енеєм порівня плеча (І. Котляревський).

почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) кому, яку (які). Побити когось, завдати ударів комусь. Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш гречно подлячу спину (М. Старицький); Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (І. Котляревський).

розправля́ються / розпра́вляться пле́чі у кого і без додатка. Хто-небудь почуває себе впевнено, діє сміливо, рішуче. Розправляються плечі, в грудях росте високе почуття гордості (Д. Ткач).

руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М. Стельмах). 2. Робити що-небудь зопалу, не подумавши. Ми значно ближче підійшли в ладу своєму життєвому До гармонійності — хоча не треба й тут рубать з плеча: Любов — це досить мудра штука (М. Рильський); Складний процес становлення керівника. Буває, він спочатку ніби не виправдовує надій. Та це не значить, що можна рубати з плеча (З газети).

своя́ голова́ на пле́ча́х (на в’я́зах) у кого. Хто-небудь сам повинен приймати рішення і відповідати за свої вчинки. — Мав би вас оце відрядити куди слід .. Одначе ні ..Зрештою, в тебе,— він звертавсь найперш до Порфира,— своя голова на плечах (О. Гончар).

сиді́ти на ши́ї (на пле́ча́х) у кого, чиїй (чиїх) і без додатка. Бути під чиєюсь опікою, на чиєму-небудь утриманні, матеріально обтяжуючи когось. Батько хотів спекатися його (Тимка) чимшвидше з дому, вирядити геть з хати, щоб він не сидів на шиї (Григорій Тютюнник); Мусить же вона думати про себе, про своє майбутнє! Уже й війні, видно, кінець. Не сидіти ж їй на батьковій шиї (М. Олійник).

сіда́ти / сі́сти на ши́ю (на пле́чі) кому. 1. Переходити на чиєсь утримання, під чиюсь опіку, матеріально обтяжуючи когось. (Хуса:) Тоді згадала, що є ще тута (тут) десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Леся Українка); Людські діти самі на себе гроші заробляють, а цей сів мені верхи на шию і злізати не думає?! (Григорій Тютюнник); Та що ж це, справді, я каліка, Щоб друзям та на шию сів? (С. Воскрекасенко). 2. Використовувати кого-небудь у своїх інтересах; вести паразитичне життя, визискуючи кого-небудь. — А й справді, братця,— скрикнув Васюта,— не можна ж давати їм (багатіям) собі на шию сідати! (Б. Грінченко); — Ви їм (поденщикам) нічого не даруйте, а то вони й на шию сядуть… (О. Кониський); А ви, баї, захопили владу і знову сіли (бідним) на плечі!.. (О. Десняк);

скида́ти / ски́нути з плече́й що. Позбуватися чогось. — В тім-то й біда, Степане, що немолодий уже. А коли б так років хоч двадцять скинути з плечей — полетів би, не те, що побіг (М. Ю. Тарновський).

скида́ти / ски́нути з плече́й (з груде́й, з душі́, з се́рця) тяга́р. Звільнятися від чого-небудь гнітючого, позбуватися чогось небажаного, відчуваючи полегкість. Цілі століття злигоднів викарбували на ньому (роді) свої сліди. Як важко було йому скидати з плечей цей тягар (О. Довженко); Єдина істота в світі спроможна погасить вогонь, що спалює його єство, скинути з грудей тягар, що не дає дихати (В. Речмедін); Сів (Іван) писати повість. Треба ж було скинути з душі страшний тягар баченого (П. Колесник); Я читаю в ваших втомлених очах жаль і бажання щирого каяття… ви прагнете через святу оповідь скинути тягар з серця, що стільки часу гнітить вас (Ірина Вільде).

скида́ти / ски́нути ярмо́ (пу́та) (з се́бе (з ши́ї, з пліч)). Визволятися від залежності, здобувати волю. Народи встають, скидають ярмо капіталу (В. Сосюра); Утомлені своїм довічним рабством, вони (раби) гадають розірвать пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка); Далеко десь од станцій, З зірками на чолі, Живуть в горах повстанці, — й до них зібрався Лі, Щоб відплатить за тата, за себе і за всіх, Хто ще ярмо прокляте не скинув з пліч своїх (В. Сосюра).

смерть (стої́ть) (з косо́ю) за плечи́ма. Хто-небудь скоро помре, близький до кончини, загибелі. Дожидали Катрі — Катрі не було. Смерть вже за плечима. Старий дожидав — як дожидав! І мертвів і оживав (Марко Вовчок); — То, мамо, ви думаєте за батька, то він вам і сниться.— Сказала Любка.— Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима (І. Нечуй-Левицький); — Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели І пасіку чималу. Всього надбали. Та діточок у їх бігма, А смерть з косою за плечима. Хто ж їх старість привітає (Т. Шевченко); Коли чоловік постарів і відчув, що смерть стоїть з косою за плечима, покликав своїх хлопців (Казки Буковини). смерть трясе́ / потрясла́ косо́ю. Спасибі, зіронько! — минає Не ясний день мій; вже смеркає, Над головою вже трясе Косою смерть (Т. Шевченко); Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає: смерть потрясла косою, туманом пішла, як ладан (Ю. Яновський).

спира́тися / спе́ртися на плече́ чиє, кого і без додатка. Знаходити в кому-небудь підтримку, допомогу. Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (О. Гончар).

трима́ти на (свої́х) плеча́х що. Бути відповідальним за що-небудь. Він (шахтар) бився з тьмою недарма. Це він на радість Батьківщині всю землю на плечах трима (В. Сосюра); “Але ці місця перебувають у полоні лісів, і Антон Антонович не наважується туди повезти дружину, та й часу поки що немає. Це ж не жарти тримати на своїх плечах увесь край!” (М. Стельмах).

(уве́сь) тяга́р ляга́є / ліг на пле́чі кого, чиї. Хто-небудь відчуває обтяжливість якихось обов’язків. Увесь страшний тягар соціального і національного поневолення ліг на плечі селянства і міської бідноти (І. Цюпа). уве́сь тяга́р лежи́ть на пле́ча́х чиїх. Увесь тягар підготовки до дворічної експедиції лежав на плечах Бутакова (З. Тулуб).

чу́ти (відчува́ти) кри́ла за плечи́ма. Бути сповненим натхнення, душевного піднесення, сили і т. ін. Орлині крила чуєш за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі (Леся Українка).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. (Химка:) Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

(як (мов, на́че і т. ін.)) тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

(як (мов, ні́би і т.ін.)) лихома́нка стрепену́ла (взяла́ і т. ін.) кого. Хтось відчув озноб, здригнувся, затремтів; комусь раптом стало моторошно, страшно і т. ін. Мов лихоманка стрепенула Василя; поблід, як полотно, та аж руками схопивсь за коляску (Г. Квітка-Основ’яненко). мов лихора́дка так із-за плече́й і ві́зьме. Як один на одного разом зглянуть, так Марусю мов лихорадка так із-за плечей і озьме (візьме), і все б вона плакала (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ски́нути (звали́ти) го́ру (тяга́р) з плече́й. Відчути велике полегшення. Висповідавшись, Кабанець ніби гору скинув з плечей. Ми з ним подружили по-справжньому (Ю. Збанацький); Після зборів у Гната відлягло на серці, а на душі стало легко, ніби з плечей звалив гору (С. Чорнобривець); Пан маршалок глубоко (глибоко) зітхає, немов скинув з плечей якийсь великий тягар, і звішує голову, мов підрізаний (І. Франко).