ПІТ

(аж) піт о́чі залива́є, перев. зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже важко, з великим напруженням. Лише по хвилі Тихін подав із підземелля нетвердий голос: — Кого зобачиш зі склепу, як працюєш, аж піт очі заливає? (З газети).

(аж) у піт ки́дати (вдаря́ти) / ки́нути (вда́рити). 1. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, стан великого нервового напруження. — Єсть номери на п’ять, на три, на два карбованці .. Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку (С. Добровольський). 2. кого, безос. Хто-небудь починає дуже хвилюватися, внутрішньо напружуватися. (Казибрід:) Громада все знає, Прокопе. І війтівства зараз зречися. А то по хвилі Божій може вже бути запізно. (Рябина:) Так ось воно як! Аж в піт мене вдарило (І. Франко).

вганя́ти / ввігна́ти в піт (в ми́ло) кого. Примушувати кого-небудь багато і напружено працювати. Це була здебільшого сірома, що утікала від шляхти, а то й від заможних козаків, які ще гірше за панів вганяли в піт своїх наймитів (П. Панч); Полковник встиг добре ввігнати в піт і Полупенка, й Карпа (Ю. Яновський); І раптом згадав (Тарас Демидович) ті слова, що говорив Корній Кирилович, загортаючи гроші: “В мило там тебе вгонять (вженуть), Тарасе, відчуваю. Але не падай духом” (Ю. Збанацький).

виганя́ти / ви́гнати сім поті́в (сьо́мий піт) з кого. 1. Змушувати кого-небудь напружено, з останніх сил працювати або виснажувати непосильною роботою. Вона підійшла до мене, подивилася, як вправно я маніпулюю кнопками в пульті, як виганяю сьомий піт з нетямкуватого Кривцуна (П. Загребельний). 2. безос. Хто-небудь дуже виснажується, втомлюється від напруженої або дуже важкої роботи, діяльності. — А ось я, наприклад, не можу (їхати) в іншому вагоні. Навіть купейний мене не влаштовує. Хоч, мушу вам сказати, і нелегко даються ці м’які. Сім потів з тебе вижене, поки оббілетишся (Ю. Збанацький).

до сьо́мого (деся́того, крива́вого і т. ін.) по́ту, зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже виснажливо, понад силу; тяжко. Гармаші капітана Заруби працюють до сьомого поту, установлюючи гаубиці в котлованах, відбитих у противника ще вночі (П. Автомонов); Хаблак трудиться до сьомого поту, вечори просиджує над замітками (В. Дрозд); Порався найзаповзятливіше, до сьомого поту, до самозабуття (З журналу); — Я ще на панських плантаціях до десятого поту прополювала буряки, кров’ю руки сходили — знаю ціну отим клятим зайвим росткам (З журналу); Хіба закон працював на тих виноградниках до поту кривавого?.. (М. Коцюбинський).

залива́тися / зали́тися (залля́тися) по́том. Дуже натужуватися, важко працювати, докладаючи до чогось багато зусиль. Бійці .. вже другий день заливалися потом під важкими в’юками з матеріальною частиною мінометів (О. Гончар).

зро́шувати / зроси́ти (свої́м) по́том зе́млю. Важко працювати, затрачувати чимало зусиль, праці, обробляючи землю. Виріс (Оленчук) на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (О. Гончар).

(крива́вим) по́том і мозо́ля́ми, перев. зі сл. здобува́ти, добу́тий і под. Важкою, непосильною працею; тяжко. Вчені вважають, що біля добутого селянським потом і мозолями пирога годується орда чиновників чисельністю у три мільйони чоловік (З газети); Кривавим потом і мозолями заробляв чоловік на життя (З усн. мови).

кро́в’ю й (та) по́том, зі сл. здобува́ти, заробля́ти і т. ін. Важкими зусиллями, непосильною працею; тяжко. (Кіндрат Антонович:) То цебто я мушу віддати те, що кров’ю та потом увесь вік здобував? (М. Кропивницький); (Тірца:) Чи се ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю крів’ю (кров’ю) й потом? (Леся Українка).

ли́ти (пролива́ти) / проли́ти (крива́вий (соло́ний, сьо́мий і т. ін.)) піт. Виконувати важку, складну роботу, докладаючи великих зусиль; надриватися, перевтомлюватися. Бідний піт ллє, а багатий його кров п’є (Укр.. присл..); Все віддай на вжиток люду, Що, ллючи кривавий піт, Не жалів для тебе труду (П. Грабовський); Вранці вийшли на роботу .. І не стидались лити поту На лоні братньої землі (Олександр Олесь); Піт солоний пролива (перекладач) — Ну й попалися слова! Аж розпухла голова… (О. Ющенко); Груша росте собі.., а на виноградниках людині треба пролити сьомий піт (М. Томчаній); // у що. Вкладати в щось свою працю. Честь тому, хто в землю чорну В спеку, в холод піт свій ллє! (П. Грабовський).

облива́тися (рідше умива́тися, обмива́тися і т. ін.) / обли́тися (вми́тися, обми́тися і т. ін.) (крива́вим (гірки́м, сьо́мим і т. ін.)) по́том. Дуже важко працювати, дуже втомлюватися працюючи. Наймити та невільники обливались потом, аж стогнали од важкої роботи (І. Нечуй-Левицький); — Двадцять п’ять років отут обливаюся потом, і в очах лиш полин (Мирослав Ірчан); Їхньою волею, їхньою силою здійснюється нарешті те, про що не раз, обливаючись гірким вантажницьким потом, мріяли вони потаємки в роки своєї молодості (О. Гончар); Вмивався (Явтух) потом, усіх навколо себе трусив, як чорт грушу (Ю. Яновський); Вийшов коваль з новенької кузні. Не миються потом у ній ковальчуки, не хукає прокіптявленою утробою ковальський міх (Ю. Мушкетик); (Ганна:) Попогнула б спину на спеці та вмилася б кривавим потом,— не зажирувала б (М. Кропивницький); Ще сонце не купалося у водах яруги, а Василь вже
облива́тися / обли́тися холо́дним по́том. Дуже хвилюватися, переживати (від почуття страху, несподіваного переляку, у передчутті чогось невідомого, неприємного і т. ін.) Холодним потом обливалась Маланка, вся терпла і гострим оком вдивлялась у пітьму, наче питала: як буде? (М. Коцюбинський); Калинович стояв, обливаючися холодним потом, і ждав, що буде далі (І. Франко); Тут завченим рухом (крамар) виймає з божниці кольорову пачку перев’язаних розписок.., милується своїм дрібним письмом. Від цього письма не раз холодним потом обливалися нахмурені триаршинні дядьки (М. Стельмах); Осатанів (Турн) і затрусився, Холодним потом ввесь облився, Од гніву сумно застогнав (І. Котляревський). облива́тися по́том. (Сухарик:) Книги!.. .. Ви обливаєтесь потом, коли який-небудь невіглас мусолить брудними пальцями вашого “Фауста” (І. Кочерга). обли́тий холо́дним по́том. Спав тривожно. Від жахливих кошмарів, загадкових снів він раптом прокидав

пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров з кого, чию. 1. Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. У селі управа колишня: поміщик панствує, п’є кров з бідняків (Нар. опов.); Як ссав (панич Льольо) народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський). попи́ти кро́ві (по́ту) з кого, чиєї, чийого (тривалий час). — Що ж, напанувались, попили .. людської крові, пора й честь знати. Під ці слова в усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились у чужих .. степах (М. Стельмах); Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили (багатії) нашого поту — годі! (А. Головко). 2. Знущатися з кого-небудь, кривдити, мучити когось. Мучилася (Горпина), а далі й схаменулася: “Чи я їм справді на глум далася? Один кат кров мою п’є, а та глуха потороча — горілку” (Л. Яновська).

покропи́ти кро́в’ю (по́том, слізьми́ і т. ін.). Здобути великими зусиллями, тяжкою працею і т. ін. Город над Дунаєм, де кожен камінь покроплений кров’ю мусив ще раз рятувати людей від смерті (С. Скляренко). покро́плений кро́в’ю (й по́том). (Мамай:) Ось яка вона, значить, наша земля… кров’ю й потом покроплена (Ю. Яновський).

полива́ти / поли́ти по́том, зі сл. зе́млю, по́ле і т. ін. Важко працювати, трудитися, обробляючи землю. Сидить смерд на землі, та не він господар; оре землю, поливає її своїм потом, та бояринові і князеві кращу частку врожаю мусить давати (А. Хижняк); Перебивався (Гордіїв рід) тим, що абияк орав, скородив, засівав, поливав потом запорізькі волелюбні степи (Л. Дмитерко). поли́тий по́том. — Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом (М. Коцюбинський).

у по́ті чола́. Докладаючи великих зусиль; напружено, самовіддано і т. ін. Цілісіньку ніч носили й носили в поті чола землю й насипали гору (Легенди..); Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); Микола з Андрієм трудилися в поті чола (Ю. Збанацький). у по́ті чо́ла свого́. Величезна кількість же малих людей, отих, що здобували у поті чола свого хліб, .. позбавлена зараз перспективи і жодної надії (О. Довженко); Буде живою душа — зможемо і хліб виростити на своїй землі, хоч і в поті свого чола! (З журналу). в поту́ лиця́. Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом, В поту лиця свій хліб насущний їм (П. Куліш).

цига́нський (холо́дний) піт пройма́є (охо́плює, пробира́є і т. ін.) / пройня́в (охопи́в, пробра́в і т. ін.) кого і без додатка. Хто-небудь дрижить від нервового збудження, страху, холоду і т. ін.; когось лихоманить. — Зосю, циганський піт не проймає тебе? — гукають подруги (М. Стельмах); Холодний піт його пройма, Затіпавсь весь плечима, Що хоче пити... сил нема… Мана перед очима (П. Грабовський); Танцює без чобіт (Роман), умився так умився! Оце пробрав циганський піт, оце протверезився! (П. Дорошко).