ПІЛЮЛЯ

золоти́ти / позолоти́ти пілю́лю. Зм’якшувати, згладжувати заподіяну кому-небудь прикрість, образу. Гетьман хитро позолотив пілюлю і, нібито вгадуючи архімандритові заперечення, додав: — Та й братство у нас буде трохи відмінне від Львівського (З. Тулуб).

ковта́ти пілю́лі. Мовчки терпіти образу, вислуховувати щось неприємне. Часто по почерку я пізнавав авторів (анонімних записок), але мусив ковтать пілюлі (М. Кропивницький); “Дай такому волю, то він назавтра тобі колгосп організує (в Словакії), — думав Воронцов про подоляна. — А ти мав в дивізії за нього пилюлі ковтати...” (О. Гончар).

підно́сити / піднести́ пілю́лю кому. Робити або говорити кому-небудь щось неприємне, прикре, образливе і т. ін. — Каргат, видно, підніс Валентинові Модестовичу якусь нову пілюлю (Ю. Шовкопляс).