ПІДСИПАТИ

підкида́ти (підсипа́ти) / підки́нути (підси́пати) жа́ру. 1. Викликати, посилювати запал у кого-небудь, спонукати когось до інтенсивнішої дії. Коли скрипка починала підсипати жару й лоскотати танцюристці жили, молодиця не витримувала .. і кидалась в танець (М. Коцюбинський); Кривий мій дибає Пегас. А як підкинуть жару, Сюди-туди сіпне — і враз Підскочить аж під хмару! (Переклад М. Лукаша і В. Мисика). 2. Говорити про кого-, що-небудь з іронією, глумом, осудом і т. ін. аби ускладнювати стосунки з кимсь, сприяти посиленню неприємних емоцій. Довгенько мовчали по тому. Іронічний Василь Сіромаха немов не хотів підкидати жару. А воно само собою склалося (В. Большак).

підсипа́ти / підси́пати пе́рцю. Сприяти посиленню неприємних почуттів, настроїв і т. ін, говорячи про кого-, що-небудь з іронією, з глумом; ускладнювати стосунки з кимсь. — Іди та й лайся, про мене, хоч до самого вечора .. Підсипай, підсипай перцю,— насмішкувато сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); // Гостро критикувати кого-, що-небудь. — Поляк цей — молодець! Підсипав перцю під кінець..,— говорить в першому ряду інспектор Гак Свирид, сміючись в бороду руду.— Що й говорить, як слід за зябра взяв доктрину ту,— відказує в одвіт Омелько, сторож-дід (І. Гончаренко).