ПІДНІМАТИ

бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) кого, що і без додатка. Насміхатися, кепкувати з кого-, чого-небудь. Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині романи з вертихвістками (О. Гончар); (Гаптін:) І чого ти така, Ярино?.. все зо сміхом, все на глузи береш… (Леся Українка); Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать (П. Гулак-Артемовський); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… Глузують наші, на сміх його беруть… (М. Коцюбинський). здійма́ти на глум. (Лицар:) Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка); // Піддавати осуду. Інший і сувору догану перетерпить, і круте покарання, а коли його візьме на глум громада, то вже йому непереливки (З газети).

задира́ти (підніма́ти) / заде́рти (підня́ти) хвіст (хвоста́) (уго́ру) зневажл. Поводитися гонористо, самовпевнено, ставлячись до всіх зверхньо, з презирством. Мальований уважно слухав і весь час кивав головою.— Був я на вашому складі. Ти вже занадто хвіст підняв. На роботі не сидиш, за тебе завідуючий облік продукції веде (А. Хижняк); — Не дуже-то задирай хвоста, невісточко! Ти ще молода, прислухайся, що старші тобі радять! (З усн. мови).

підніма́ти (бра́ти) / підня́ти (взя́ти) що ле́гко лежи́ть. Привласнювати чуже; красти. Як же випадав коли такий нещасний день, що ні роботи, ні в шинку нікого, а в самого ні крихти хліба, .. не гріх тоді й підняти що легко лежить!.. (Панас Мирний).

підніма́ти (ора́ти, зо́рювати і т. ін.) цілину́. Працюючи над чим-небудь, прокладати нові шляхи, виробляти нові підходи до чого-небудь. Звичайний критик .. мусить сам вироблювати перспективу, вгадувати значення, вияснювати прикмети даного автора, мусить .. орати цілину (І. Франко).

підніма́ти (підійма́ти, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, звести́ і т. ін.) на но́ги кого, що. 1. Мобілізовувати, організовувати, примушувати кого-небудь активно діяти. Уривчасті дзвінки внутрішньої сигналізації вмить піднімають усіх (підводників) на ноги (В. Логвиненко); Варчук ще подивився на хід мироносиць .. Треба ж якось підіймати чудом на ноги грішне село (М. Стельмах); На правах помічника комбайнера (Орися) підняла на ноги всю бригаду (Д. Бедзик). попідніма́ти на но́ги (усіх або багатьох). І пішла та звістка по всьому селу від хати до хати, попіднімала людей на ноги (Панас Мирний). 2. Будити, розбуджувати від сну. Розпучливий брязкіт чавунних затулок, дух житньої соломи .. підняли на ноги сім’ю. Навіть найменший хлопчик виринув десь з-під материної ковдри (М. Коцюбинський); Мало не опівночі підняв на ноги (бригадир) Ліду і Марину, посадив у сани і повіз показати, яко

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував (Микола) — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зніма́ти і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, зня́ти і т. ін.) ру́ку (ру́ки) на кого. 1. Бити кого-небудь. Старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню ..— А бодай би тебе так уперіщили, щоб ти й до рідного порога не доліз, аби знав, як на старого чоловіка руку піднімати (Григорій Тютюнник); Невже він і досі не міг розкусити цієї сумирної християнської вдачі, цього робочого вола, який і на дитину ніколи не підіймає ні голосу, ні руки́ (М. Стельмах); Юнак, що поважає себе, ніколи, ні за яких обставин не підніме руку на жінку, не образить її (З журналу). 2. зі сл. на се́бе. Кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Г. Квітка-Основ’яненко); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (М. Ст

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) дух кому і без додатка. Надихати, підбадьорювати кого-небудь. (Хрипун:) Яка це достойна річ приголубити людину. Людське ставлення підіймає дух і дає силу рукам (Ю. Яновський); Висока гордість дух підносить нам На згадку про новітній Севастополь, Що білими грудьми протистояв Фашистській ненажерливій навалі… (М. Рильський). підня́ти дух уго́ру. Ой чи в нас же в рідній хаті Нічого згадати, Нічим тугу розігнати. Вгору дух підняти? (П. Куліш).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) го́лос. 1. Починати говорити, висловлювати свої думки. (Сестра Серахвима (піднімає голос до людей):) Чого ви зібрались? (Панас Мирний); — Наберетесь чимало клопоту, поки добудете свою царівну з зачарованого замку… — Чому так? — підняв голос Ломицький (І. Нечуй-Левицький); Ми помітили, що Поля хоче говорити .. проте піднести свій голос не наважувалась. Сев її підбадьорив, і вона розповіла свою коротку історію (Ю. Яновський); — А що, коли б узятися за затоплену Карапатівську рудню? — тихо, несміливо підніс голос худий високий дідок (Олесь Досвітній). 2. Говорити голосніше, підвищувати тон, перев. сердячись; сварити кого-небудь, дорікати комусь. — Цить мені, анахтем! — підіймає голос Дорохтей (М. Стельмах); — Але заспокойтесь,— кінчаю я,— я не хочу підносити свого голосу, я сваритися не буду (Ю. Яновський); — А на кого

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) (догори́) но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); (Варка:) Бундючилися супроти нас люде (люди), і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підне́сти і т. ін.) збро́ю (меч, соки́ру і т. ін.) проти кого, за кого—що і без додатка. Воювати з ким-небудь, намірятися вбити когось. Поклялися Бела і Данило не піднімати зброї один проти одного (А. Хижняк); Щасливий воїн, що в ім’я миру Свою підносить бойову сокиру, Во ім’я правди кривду тне з плеча (М. Рильський); Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) пра́пор (стяг, знаме́но́ і т. ін.) чого. Вести боротьбу за що-небудь, в ім’я чогось; виступати з якоюсь ідеєю, відстоювати її. Поневолені народи підносили прапор боротьби за свою свободу (З газети); Тарас Шевченко високо підняв прапор боротьби усіх пригноблених народів (З журналу).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (піднести́, підійня́ти і т. ін.) на щит (сла́ви) кого, що. 1. Звеличувати, вихваляти кого-, що-небудь. Ми повинні піднімати на щит всенародної слави людину праці (З газети); Ливарний цех і весь наш завод чекають від вас чогось…Щоб можна було підняти на щит… (І. Муратов); Важко стало працювати в газеті! І все ж він напише, обґрунтує свій задум — піднести на щит Цідибрагу (голову колгоспу) (П. Автомонов). 2. що. Наголошувати на чому-небудь, звертати увагу на що-небудь. Підносячи на щит слабші сторони Достоєвського, москвофіли замовчували викривальну силу його художніх творів (З газети).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити, підво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́, підвести́ і т. ін.) го́лову. Починати активно, упевнено діяти. Гордий і сміливий (Микола Джеря) представник нового молодого покоління селян, що вже не мириться з кривдою, піднімає голову проти гнобителів (З журналу); — Знову, значить, підіймають (пильщики та матроси) голову,— нахмурився Гаркуша (О. Гончар); Вся Таврія в цей час була вже в тривозі .. Підводила голову контрреволюція по містах, нахабніло в степах куркульство (О. Гончар).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) ву́ха. 1. Наважуватися, намагатися протидіяти кому-небудь. — Правильно Данюша каже: “Коли це в мене було, щоб проти голосував хто?” А то аж сім! Підняли вуха (А. Головко). 2. Активізуватися в рості (про рослини). Найвища ефективність боронування — знищується близько 90—95 процентів сходів бур’янів.., коли вони ще не вкорінилися і тільки-но .. піднімають вуха (З журналу).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) заві́су (край заві́си). Розкривати що-небудь приховане. Еней спинивсь, як вийшов з лісу. На сонці скулився, мов кріт,— Неначе хто підняв завісу В безмежний, невідомий світ (С. Воскрекасенко); // Передбачати що-небудь. — Нас і не дивує, що класний керівник підійняв край завіси над ближчим майбутнім однієї з своїх учениць (О. Донченко).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) чоло́, уроч. Відроджуватися. Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Т. Масенко).

підно́сити (підніма́ти, підійма́ти і т. ін.) / піднести́ (підня́ти, підійня́ти і т. ін.) до небе́с кого. Надмірно вихваляти кого-небудь. Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань, .. скаржачись водночас на головного режисера, що “затирає” молодь, і підносячи його до небес за те, що краще нього ніхто в театрі не розуміє реалістичної манери відтворення образу (Н. Рибак); Через кілька тижнів після перших вистав мене, як організатора й режисера, згідні були піднести до небес (С. Васильченко).

підно́сити (підніма́ти, підійма́ти і т. ін.) / піднести́ (підня́ти, підійня́ти і т. ін.) на (ще оди́н) ви́щий (нови́й) сту́пінь (щабе́ль) що. Поліпшувати, удосконалювати що-небудь порівняно з попереднім станом. Справжня автоматизація вносить корінний перелом у виробництво, підіймаючи його на новий, вищий ступінь (З газети); Велика Вітчизняна війна з її .. небувалим масовим героїзмом, дорогою ціною здобутою, але ж такою всесвітньозначимою перемогою піднесла на вищий щабель рівень історичного самоусвідомлення нашого народу і людини (З журналу).