ПІДВЕСТИ

(і) голови́ не підвести́. Стати фізично знесиленим, нездоровим, кволим і т. ін. Я захирів так, що й голови не підведу (П. Гулак-Артемовський).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. (Жінка:) Моє найменше (дитя) лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу (підводжу) (Леся Українка).

підвело́ живі́т (живота́, животи́) кому і без додатка. Хочеться їсти. От аби у добру пору Закотилась Грушка в нору, Мав би кріт Собі обід. А тим часом Чує кріт — Підвело йому живіт (М. Стельмах); Пора, братику (їсти). Животи підвело,— мовив він, скривившись (Панас Мирний).

підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого. Ввести кого-небудь в оману діями чи словами; ошукати когось. Поліцаї бігцем рушили в напрямі до райцентру. Дідові очі молодо сміялись. Другого дня поліція повернулась у село.., всі знали, що то дід Макар підвів їх під дурного хату (Ю. Збанацький).

підвести́ / підво́дити під монасти́р кого і без додатка. Діями, словами чи обманом поставити кого-небудь в скрутне або незручне становище; обдурити. — Вони — хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести, а нишком підведуть під монастир — такі вони (Марко Вовчок); Різні думки клопотали її голову. Що як він (панич) не прийде? Скаже: під монастир підвести хочете (Панас Мирний).

підво́дити (підбива́ти) / підвести́ (підби́ти) на гріх кого. 1. Спонукати кого-небудь до якогось поганого, непорядного вчинку. Щоки терли (жінки) манією (суриком), А блейвасом (білилами) і ніс, І лоб, Щоб краскою, хоч не своєю. Причарувать к собі кого б; Із ріпи підставляли зуби, Ялозили все смальцем губи, Щоб підвести на гріх людей (І. Котляревський); — То запасне сідло! .. Святкове! Не викидай, Хомо! ..— Не підбивай мене, Маковею, на гріх (О. Гончар). 2. Схиляти до інтимних стосунків, взаємин. А зводницям (у пеклі) таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили і сим учились промишлять (І. Котляревський); Зводив собі на думку (відлюдник), яка вона гарна та молода дівчина, та почав уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести (Переклад М. Лукаша).

підво́дити / підвести́ під одну́ графу́ кого, що. Прирівнювати кого-, що-небудь у чомусь, не враховуючи різниці між ними. — Рідний син — і то якось після чарки давай шпиняти: а ви, тату, тоді таки дров наламали, кого слід і кого не слід — під одну графу підвели (О. Гончар).

підво́дити / підве́сти пі́дступ під кого. Зловмисно готувати неприємність, прикрість кому-небудь. — Це Коцюбенко підвів під мене підступ! — сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (І. Нечуй-Левицький).

підво́дити / підвести́ під ха́ле́пу кого. Завдавати клопоту, неприємностей, несподіваної біди кому-небудь. — Якова не слухайте. Баламут він. Собі погано зробить і вас під халепу підведе… (Ю. Смолич).

підво́дити / підвести́ ри́ску. Закінчувати, припиняти що-небудь (перев. при обговоренні). — Як, товариші? Підведемо риску, чи хай ще виступлять бажаючі? (О. Ковінька); Увечері підвів своїм митарствам риску (З усн. мови).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував (Микола) — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зніма́ти і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, зня́ти і т. ін.) ру́ку (ру́ки) на кого. 1. Бити кого-небудь. Старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню ..— А бодай би тебе так уперіщили, щоб ти й до рідного порога не доліз, аби знав, як на старого чоловіка руку піднімати (Григорій Тютюнник); Невже він і досі не міг розкусити цієї сумирної християнської вдачі, цього робочого вола, який і на дитину ніколи не підіймає ні голосу, ні руки́ (М. Стельмах); Юнак, що поважає себе, ніколи, ні за яких обставин не підніме руку на жінку, не образить її (З журналу). 2. зі сл. на се́бе. Кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Г. Квітка-Основ’яненко); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (М. Ст

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити, підво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́, підвести́ і т. ін.) го́лову. Починати активно, упевнено діяти. Гордий і сміливий (Микола Джеря) представник нового молодого покоління селян, що вже не мириться з кривдою, піднімає голову проти гнобителів (З журналу); — Знову, значить, підіймають (пильщики та матроси) голову,— нахмурився Гаркуша (О. Гончар); Вся Таврія в цей час була вже в тривозі .. Підводила голову контрреволюція по містах, нахабніло в степах куркульство (О. Гончар).