ПІДБИВАТИ

підбива́ти / підби́ти клинці́ (кли́на, колодочки́ і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги; залицятися. Ванько чув від робітників, .. що .. головний інженер підбиває клинці до хімічки Ольги (П. Автомонов); — Може, він просто не байдужий до вас? — Та пробував підбивати клина, поганець (О. Гончар). 2. під кого, кому. Здійснювати інтриги проти кого-небудь. — Цей підлеглий не підбивав під мене клинці, не говорив, що в нього все гурчало б дні й ночі, аби він став директором МТС? (М. Стельмах); — Ну, як же так! Приїжджає польська делегація .. Ждемо, ждемо, а вони в тебе… Знову ти мені, Степане Антоновичу, колодочки підбиваєш (С. Журахович).

підбива́ти / підби́ти на свою́ ру́ку (руч) кого, що. Робити кого-небудь своїм прибічником у переконаннях, вчинках, діях і т. ін. З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни .. То й легко вже було “забастовщикам” усе село на свою руч підбити (А. Головко).

підбива́ти / підби́ти під свою́ ру́ку кого, що. Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь волі, владі; підкоряти кого-небудь. Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).

підво́дити (підбива́ти) / підвести́ (підби́ти) на гріх кого. 1. Спонукати кого-небудь до якогось поганого, непорядного вчинку. Щоки терли (жінки) манією (суриком), А блейвасом (білилами) і ніс, І лоб, Щоб краскою, хоч не своєю. Причарувать к собі кого б; Із ріпи підставляли зуби, Ялозили все смальцем губи, Щоб підвести на гріх людей (І. Котляревський); — То запасне сідло! .. Святкове! Не викидай, Хомо! ..— Не підбивай мене, Маковею, на гріх (О. Гончар). 2. Схиляти до інтимних стосунків, взаємин. А зводницям (у пеклі) таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили і сим учились промишлять (І. Котляревський); Зводив собі на думку (відлюдник), яка вона гарна та молода дівчина, та почав уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести (Переклад М. Лукаша).