ПИТАТИ

(і) не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Уживається для підтвердження, підсилення сказаного (перев. при відповіді). — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо,— прогугнів Левко (М. Стельмах).

пита́ти ро́зуму в кого. Сподіватися на розумні дії кого-небудь, на чиюсь розважливість і т. ін. Одважилось (щеня) вхопить Шматок м’ясця, щоб не кортіло. Лев бачить, що воно зробило, Та змилосердився — мовчить, Бо у щеняти якого розуму питати?.. (Л. Глібов).

пита́ти / спита́ти бро́ду. Дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось робити, певним чином діяти. — Про мене, мамо, спитайте броду,— не будете жалкувати на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (І. Нечуй-Левицький).