ПИСАНКА

носи́тися як (мов, ні́би і т. ін.) з пи́санкою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу комусь, чомусь. — І ти, хлопче, з тою Оленою носишся як з писанкою! (М. Томчаній).

як (мов, на́че і т. ін.) пи́санка. 1. Який вражає надзвичайною гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Як писанка лани (В. Сосюра); — Коли на такий крик мчить зачарований селезень…— прекрасний, як казка, в своєму весняному вбранні, як писанка, всіма кольорами розмальований,— я завмираю (Остап Вишня); Який чудовий хвартух! Їй-богу, наче писанка (І. Нечуй-Левицький); Село на нашій Україні — неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло (Т. Шевченко); // Дуже гарно. — Маєте ще тиждень строку: щоб за цей час замок мені був розмальований як писанка (Легенди..). 2. Гарний на вроду; дуже вродливий (перев. про жінку, дівчину). — Гарна (молодиця) як писанка, дідько б її взяв, — промовив Єремія (І. Нечуй-Левицький); Приходь, найду тобі дівчину як писанку (М. Стельмах).