ПЕТЛЯ

встроми́ти го́лову в петлю́. 1. Повіситися. Аркадій зрозумів, що його поставили перед альтернативою: або самому встромити голову в петлю, або вказати на когось (Ірина Вільде). 2. Опинитися в скрутному, загрозливому становищі з власної вини. Вона й сердита на сина, а разом і жалко його, ой, як жалко. Воно ж молоде ще, нерозумне, того й дивись, десь у петлю свою голову встромить (А. Дімаров).

затяга́ти (затя́гувати) / затягти́ (затягну́ти) петлю́ (за́шморг) (на ши́ї). Ставити кого-, що-небудь у безвихідне становище; вдаватися до утисків, обмежень і т. ін. Знову народ у панській неволі опинився. Я думаю, що воно так: якщо відразу смикнути, то воно чуть, а якщо потрошку затягати петлю, то його мало й помітно (Б. Грінченко); Знала вже глитайську вдачу жінка — чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (О. Донченко); Хитрий Гилак затягував зашморг на Дорощуковій шиї і переконував, що польський панок робив би те значно гірше (М. Ю. Тарновський). затя́гується петля́ (за́шморг). — Значить, затягується петля,— говорив Аркадій Павлович, думаючи зараз про своїх заклятих ворогів (А. Шиян).

затя́гується петля́ (за́шморг). Стає все гіршим, тяжчим, безвихідним (про становище). — Значить, затягується петля,— говорив Аркадій Павлович, думаючи зараз про своїх заклятих ворогів (А. Шиян).

лі́зти / залі́зти (полі́зти) в петлю́. 1. Наражати себе на смертельну небезпеку, свідомо ризикувати своїм життям. — Нащо самим у петлю лізти? .. Пропадем, усі пропадем (О. Гончар); Хуторянину думалось одне: розсипав він свої дні, як темну росу, і заліз у петлю (М. Стельмах). 2. Гинути, потрапивши у безвихідне становище. — Тобі, з твоїм характером, треба стати на одному. А то заробиш чахотку. Чи й… — обірвала, прикусила язика. Ірина сама доказала в думці: “Полізеш у петлю” (Ю. Мушкетик). 3. до кого. Потрапляти в залежність до когось. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш (І. Цюпа).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) (на (свою́) ши́ю (на карк, на се́бе)) кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий). 2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне яр

петлю́ на ши́ю. Повіситися через безвихідне становище. Нелегко без грошей. Саме легше петлю на шию або з мосту та в воду (А. Тесленко).

хоч петлю́ на ши́ю, кому і без додатка. Хто-небудь у відчаї, у безвихідному становищі, комусь дуже тяжко. — Думка така була: пораджуся з матір’ю, та ноги на плечі — і світ за очі. Десь та пристану до людей, а тут мені невмоготу: прямо — хоч петлю на шию (О. Кониський).

хоч у петлю́ (у за́шморг) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже складному, безвихідному становищі; немає виходу. Потрапив у таку халепу, що хоч у петлю лізь (З журналу); — Я мислю собі так, же (що) як доскочать сюди гайдамаки, ото ж буде… Місіонери, можні колегіанти розбіжаться хто куди, а мені хоч у зашморг лізь (М. Сиротюк).

язи́к у петлю́ скрути́ло кому, безос. Хто-небудь втратив здатність говорити від хвилювання, злості і т. ін. — А ти хвостом не крути. Як Оксена не було — до гурту підпрягався, а побачив — зараз тобі язик у петлю скрутило (Григорій Тютюнник).