ПЕСТУНЧИК

песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л. Дмитерко); Не приходила ніколи панотцеві думка про смерть. Як же? Він — “пестій долі” — та мав би вмирати?! (Л. Мартович). песту́нчик форту́ни. Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни, навпаки, він був далеко блідшим (бліднішим), ніж завжди (Л. Яновська).