ПЕРЦЕ

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) пе́рцю кому і без додатка. 1. Дуже лаяти, сварити кого-небудь, дошкуляти критикою. — І йому (Шаповалові), й Денису Панасовичу я давав перцю, незважаючи ні на ордени, ні на роки! (П. Автомонов); — Вишкварив оце листа додому, щоб костюм пошили .. Дав їм такого перцю, що, може, й розсердяться… (С. Олійник). 2. Розправлятися з ким-небудь, громити когось. (Голос:) Ганяй їх! Бий їх! От такого перцю дали (І. Нечуй-Левицький); — Далі,— знизав плечима сержант,— далі взагалі нічого особливого не було. Дали їм (фашистам) перцю, танки майже всі спалили, тільки двом вдалося втекти… (В. Собко). 3. рідше, жарт. Завдавати клопоту, прикрощів, дошкуляти кому-небудь. Нехай би де у дистанції так розташувались, дали б їм зараз перцю, хоч би й що: зараз би потаскали у поліцію та затасували б у холодну (Г. Квітка-Основ’яненко). зада́ти пе́рцю з ма́ком. — Тепер він (хлопчик) нам

де (вже) і пе́рець не росте́. Дуже далеко, у складні, важкі умови життя. Якби моя воля, то я б сього пана не то з партії вигнала, а загнала б там, де вже й перець не росте (Леся Українка).

діста́лося пе́рцю з ква́сом кому. Хто-небудь зазнав багато горя, страждань, перебував у скрутному становищі. — Я, Юхим Петрович Басов, на германській був війні. Ну, і звісно, перцю з квасом Там дісталося мені… (В. Бичко).

додава́ти / дода́ти со́лі (пе́рцю). Робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим (про висловлювання). Треба їх (байки) не тільки гаразденько вигладити, а деякі зовсім переробити, розмову в їх розширити, солі та перцю додати (Панас Мирний). додава́ти тако́го пе́рцю. Молодички аж з реготу падають, а самі то одна, то друга додадуть такого перцю, що замалим гори не регочуть (Г. Хоткевич).

з пе́рцем. Дуже запальний, гарячий або гострий на язик. — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); (Дівчина:) Ану, ущипни ще раз, то так ляпаса і дам! (Хома:) Ого, з перцем! (М. Кропивницький); Краще жінка з вогнем, перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (М. Стельмах).

ма́ти се́рце з пе́рцем. Бути запальним, гострим, дотепним і т. ін. — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем,— сказав Карпо (І.Нечуй-Левицький).

натира́ти / нате́рти пе́рцю в ніс кому, жарт. Карати кого-небудь; досадити кому-небудь. Писали (солдати) депутатам у Відень, щоб оступилися за них, а ті вже почали натирати перцю в ніс, кому треба (Переклад С. Масляка); Натер йому перцю в ніс (М. Номис).

підно́сити / піднести́ (те́ртого) хрі́ну (хро́ну, пе́рцю) кому. Робити або говорити кому-небудь щось неприємне, прикре, образливе і т. ін. Мартоха частує свою супротивницю залізним бобом, а Дармограїха своїй суперниці від щирої душі підносить тертого хрону (Є. Гуцало);— А що, Карпе,— казав Васюта, ідучи з громади,— от же бачиш, що не все вони (багатирі) нам, а й ми їм можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже піймали, а й тепер знову тертого хрону піднесли їм такого, що довго в носі крутитиме (Б. Грінченко); // Лаяти, критикуючи кого-небудь. Явтух візьме вас за петельки й вимагатиме, щоб розповіли колгоспникам про новітні течії в мистецтві .. Які художники, хто що малює, кого по голівці гладять, а кому перцю підносять (Ю. Яновський).

підсипа́ти / підси́пати пе́рцю. Сприяти посиленню неприємних почуттів, настроїв і т. ін, говорячи про кого-, що-небудь з іронією, з глумом; ускладнювати стосунки з кимсь. — Іди та й лайся, про мене, хоч до самого вечора .. Підсипай, підсипай перцю,— насмішкувато сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); // Гостро критикувати кого-, що-небудь. — Поляк цей — молодець! Підсипав перцю під кінець..,— говорить в першому ряду інспектор Гак Свирид, сміючись в бороду руду.— Що й говорить, як слід за зябра взяв доктрину ту,— відказує в одвіт Омелько, сторож-дід (І. Гончаренко).