ПЕРСТ

як (мов, ні́би і т. ін.) па́лець (перст). 1. зі сл. одино́кий, оди́н і под. Без сім’ї, без рідних, без близьких і т. ін. Назбирав він і грошей, і одежі… Навіщо? Хоч би сім’я,— тоді інша річ! А то сам як палець (Панас Мирний); Жив він (дід Устим) у напіврозваленій халупі, не мав ні жінки, ні дітей, був один як перст (Л. Первомайський); — Та нема (жінки), нема,— затинався Павло .. Самісінький, мов перст (Є. Гуцало); // Сам, наодинці, самотою; без нікого. Вона вже хотіла сказати дочці: йди, дочко, за того, кого вірно любиш, і будеш щаслива. Але вона згадала, що зістанеться в хаті одним одна, як палець, і її серце знов стало каменем (І. Нечуй-Левицький); — Встаєш уранці — самотою, обідаєш — так само; лягаєш спати — знов. Сам раз у раз, як палець (В. Винниченко); Там, де здимає хвилі сині Серед простору тихий Дін, Мов перст повинен в самотині Я побиватися один (І. Манжура); // Зовсім одинока, бездомна людина. — Нема в мене… дому…— Як н