ПАПІР

кла́сти / покла́сти на папі́р. 1. Писати, записувати що-небудь. — Правду мовиш, кум мій нічого сам на папір не клав; але були добрі люди, що, вислухавши було його казання або співання, записували (Укр. поети-романтики..); Ти можеш душу вилити в рядках, Жагучу мрію на папір покласти (Л. Дмитерко). 2. тільки док. покла́сти на папі́р. Нанести на папір зображення чого-небудь; намалювати щось. Мені хочеться покласти сю картину на папір і знов придивитись до неї ближче (Леся Українка).

ла́кмусовий папі́р (папіре́ць), чого. Те, що визначає що-небудь або є показником чогось. Нині трансплантація органів і тканини — лакмусовий папір і ахіллесова п’ята медичної науки наших днів (З журналу); Лакмусовим папірцем “м‘язового тонусу” виявилося емоційне самовідчуття (З журналу); Загалом же доробок М. Д. Леонтовича став своєрідним лакмусовим папірцем для кожного учасника конкурсу хорових колективів (З газети).

на папе́рі. Лише по написаному, а не насправді, не в дійсності. Ох, тії поети мудріші на папері, як у житті (Леся Українка); Однак намічене, схоже, поки що залишається тільки на папері (З газети).

проси́тися (проха́тися) на папі́р. Заслуговувати на те, щоб бути записаним, описаним. До людського горювання Скрізь я прислухався,— Сумний голос безталання На папір прохався (П. Грабовський).

як на папе́рі спи́саний, зі сл. став, з’яви́вся, вроди́вся і т. ін. Дуже швидко. (Самрось:) От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер… В мент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М. Кропивницький).