ПАН

(або́ (чи, хоч)) пан або́ (чи, хоч) пропа́в. Ризикуючи, домогтися усього бажаного або все втратити. Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Куліш); — Чи добудемо волі, чи ні, а гіршого пекла, як у нас дома, і на тому світі не зазнаємо! .. — Істинно: голий дощу боїться! Пан чи пропав, нам вибирати нема з чого,— провадив уже різко фурман (М. Старицький); — А-а, ризикну. Пан чи пропав, а підпишуся так, як того деякі альтернативники бажають (З журналу); — Візьмемо коси на плечі і в саму Таврію чи в Молдову. Там хоч пан, хоч пропав (М. Стельмах).

вели́кий пан; вели́ка па́ні, перев. ірон. Поважна особа, яка має великий вплив і з якою треба рахуватися. Дума (Василева мати), як з ратієвської дворні, так і велика пані (Панас Мирний); — Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити! — ляснула Мотря.— Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підківки,— сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький).

госпо́дар (пан, хазя́їн і т. ін.) стано́вища. Той, хто має можливість активно впливати на щось, керувати чим-небудь і т. ін. на власний розсуд; головний у чомусь. Упоєний радістю перших перемог, він уже вірив тоді, що сам є господарем становища (О. Гончар); Він вирішив обійти німця далеко з тилу, наблизитися до нього звідти, звідки той його не очікував, і самому стати господарем становища (П. Загребельний); У словах великого князя звучав глум, і Заремба завагався. .. Цей поганий, тупоумний ковбан був паном становища (Юліан Опільський).

лі́зти в пани́, зневажл. Намагатися будь-що розбагатіти, посісти видне місце в суспільстві. І про Колісника пішла по городу недобра чутка: накрав земських грошей, .. Он тепер хто посяде добро панське, хто у пани лізе (Панас Мирний); // Ставати експлуататором. — По-моєму, не лізь у пани, не висисай з народу крові (Панас Мирний).

невели́кий пан; невели́ка па́ні, перев. ірон. Незначна особа, яка не має впливу і з якою можна не рахуватися. Черевиків таки вона не діждеться, невелика пані,— пообіцяв Мирон (М. Стельмах); — Секретарка розводить руками,— немає міністра.— То ми взавтра прийдемо. Невеликі пани.— Та хоч би й великі були… У відпустці міністр (В. Большак).

пан над (між) пана́ми. Який має велику силу, дуже могутній або дуже щасливий. Може, найдеться дівоче Серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи.— Я більше не хочу. Одну сльозу з очей карих — І… пан над панами!.. (Т. Шевченко); — Сядем укупі ми тут під калиною — І над панами я пан… Глянь, моя рибонько,— срібною хвилею Стелеться полем туман (М. Старицький); Хоч сила всім страшна твоя, Хоч пан ти,— каже,— між панами, Та хто зна, що ще буде з нами (Л. Глібов).

па́ном ді́ло, заст. Дуже добре, розкішно, безтурботно. Мірошник паном діло жив (П. Грабовський); — Їхали собі тисячу кілометрів паном діло, аж тут мало не одубіла (В. Земляк); // Жити дуже добре. — Господи, які то діти в людей! .. То золото, а не Іван. Він того й батька піддержує добре.., та й сам паном діло (А. Тесленко).

пома́затися в пани́ (па́ном), ірон. Вести себе так, як люди привілейованого класу. — Колись сільські дівчата обминали того, хто в пани помазався (Ю. Збанацький); (Микола:) Він живе тілько (тільки) тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (І. Котляревський).

сам собі́ пан (голова́, хазя́їн і т. ін.). Незалежна, вільна у своїх діях, вчинках людина. Остогидло писарювання мені, оселився дома. Голодний, обірваний, та сам собі пан!.. (А. Тесленко); А тут я сам собі пан: схочу — до частини якоїсь пристану, чиститиму картоплю, митиму машини або годуватиму коні, то й мене прогодують; а схочу — поживу в бабусі якоїсь немічної, носитиму їй воду, дрова рубатиму (Григір Тютюнник); Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк на початках був зрадів, .. Але.., з другого боку, один — сам собі голова (Г. Хоткевич); Сам собі хазяїн, а добра усякого, хоч скотини, хоч поля, чимало (Г. Квітка-Основ’яненко); Ніхто тепер до мене не мішайся… Я сама собі голова (Панас Мирний). сам свій пан. Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленим хоч і не багато, та по моїй уподобі, я сам свій пан (І. Франко).