ПАЛ

додава́ти / дода́ти жа́ру (па́лу) кому, чому. Посилювати враження від чого-небудь, розпалювати якісь почуття. Не раз йому (Ґаві) лучались і страти в його ґешефтах, але ті страти додавали палу його голові (І. Франко); А тут іще хтось із молодих і додав дядькові Йванові жару. — Е, що ж це ви, дядьку Йване, сьогодні здали! (А. Головко).

ки́дає / ки́нуло в жар (в пал) кого, безос. 1. Хто-небудь червоніє від ніяковості, сором’язливості і т. ін. Підходили (дівчата) до Черниша і Брянського, .. ласкаво поляпували юнаків-офіцерів по щоках. Йов! Усі приязно сміялись, старі і молоді, не осуджуючи дівчат за їх вільність, від якої обох офіцерів кидало в жар (О. Гончар). 2. Хто-небудь неприємно вражений, дуже хвилюється, переживає, вболіває і т. ін. Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар (Григорій Тютюнник); Те, що Оленка на власні очі побачить його самого за штурвалом, кинуло його просто в жар (Д. Бедзик); // Кого-небудь охоплює жах, комусь стає страшно. Тут (в шинку) в одну ніч .. миналися такі гроші, що хлібороба в жар кинуло б при одному їх називанні (Г. Хоткевич). 3. У кого-небудь піднялась температура. Мабуть, прохопило (Максима) в поїздці, бо на ранок у жар кинуло, руками-ногами не ворушить, а язик і зовсім одняло (Є. Гуца