ПАДЬ

падь па́ла (напа́ла), заст. 1. Випали у великій кількості (перев. опади). Падь пала (шкодлива (шкідлива) на хліб роса) (М. Номис). 2. на кого. У кого-небудь з’явилося бажання вчинити щось безглузде, осудливе. У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала (Сл. Б. Грінченка); Як паде на нього (панича) падь, то зроду по-доброму ні в кого не візьме (їжу), а все з кулаками кидається (Переклад М. Лукаша).