ПАВА

ні па́ва (й) ні ґа́ва (ні воро́на). Який нічим не виділяється; посередній, ніякий (про людину). — Вона ні пава й ні ґава, ні до села й ні до міста, ні до ліса й ні до біса, то хай тепер сама спробує покалантирити на цьому світі (Є. Гуцало); Наш герой — такий собі сіруватий тип “середньої людини”, про яку можна передусім сказати, що вона — ні се ні те, ні пава ні ворона в моральному розумінні (З журналу).

як (мов, ні́би і т. ін.) па́ва. 1. У яскравому, барвистому або багатому вбранні. Кричить і собі ж червоний від біганини, рослий .. та як пава вбраний парубок (І. Франко); Багато живе Станіслав Кропивницький. Людмила вичепурена, вся в шовках, як пава (С. Чорнобривець); — Вирядив (чоловік) дівку як паву, син гоголем ходить, жінка у хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом (А. Дімаров). 2. З надмірним почуттям власної гідності; гордовито, поважно. Походжає як пава (Укр.. присл..); // Гордий, поважний. — Хведора йшла до церкви. Найменшого несла на руках. Виступала попереду, огрядна, червонощока, як пава (А. Дімаров).