Фразеологічний словник української мови
ОЦЕ

ото́ (оце́, от і т. ін.) ще, несхв. Уживається для вираження осуду чиїх-небудь дій, учинків, докору комусь. (Клієнт:) А що? Він присягнув? (Римлянин у далматиці:) Ні, відступився і руки заложив. Ото ще дурість! (Леся Українка); Чи захоче Тоня із ним дружити?.. Адже їй одне задоволення — крутити голови хлопцям, про неї навіть самі дівчата кажуть: Оце ще наш вихор! (О. Гончар); — Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам…— Ні, не хочу…— О, се ще… ціпов’яз! (М. Коцюбинський).

от (оце́) (так) шту́ка (штуко́вина)! Уживається для вираження здивування або захоплення чим-небудь, радості з приводу чогось і т. ін. (Павло:) От так штука! Леонід Петрович приїхали, я зразу їх пізнав (М. Кропивницький); Чуров відхилився від гама-телескопа, з яким працював, повільно підплив до Юрія .. Зиркнув на схвильоване обличчя Гука і похитав головою.— Оце так штука! — Підтверджуюється найпарадоксальніші припущення (О. Бердник); Сава Андрійович очунює. Оглядається: де він? Оце штука!.. (О. Довженко). от так штуке́рія. (Василь:) От так штукерія буде! (Антон:) Ой, не радій заздалегідь! (М. Кропивницький).

оце́ (це) (й) я розумі́ю! Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, схвалення чого-небудь, заохочення до чогось. — Молодець! Оце я розумію, оце боєць! Під хлороформом, з-під ножа подає сигнали! — казав хірург (О. Довженко); — Слова, фрази.. А от ділом довести відвагу — й то не нерозсудливу відвагу, а таку, щоб давала змогу повсякчасної праці — се я розумію! (М. Коцюбинський).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ОЦЕ


матиме такий вигляд: Що таке ОЦЕ