ОТЕЦЬКИЙ

ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); (Юда:) Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка). 2. Син від законного шлюбу. Ґалаґан спитав: — А ти ж що, безбатченко? — Ні, син я отецький, тільки батько померли,— відказав Андріян (Ф. Бурлака).