Фразеологічний словник української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н [О] П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ОСТРАХ

о́страх бере́ (обійма́є, охо́плює і т. ін.) / узя́в (обійня́в, охопи́в і т. ін.) кого. Стає неспокійно, страшно і т. ін. комусь. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його (на нього) сміливо, а тепер мене якийсь острах бере… (П. Куліш); Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Б. Грінченко); (Харько:) Сумно в хаті .. Острах обійняв мене, і я швидш (швидше) з хати драла (М. Кропивницький).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ОСТРАХ


матиме такий вигляд: Що таке ОСТРАХ