ОСТАННІЙ

вируша́ти / ви́рушити в оста́нню путь. Помирати. — Прости мене, мій дорогий! — обняв (Сурен) Велесича, неначе той був добрим давнім другом.— Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук).

відда́ти оста́нній по́дих. Вмерти. Він (Гризлов) заворушив пошерхлими вустами, певно, хотів щось сказати, але так і не сказав, віддавши останній подих (В. Кучер).

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив (ножа), то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар). 2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти (по) три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв (Матюха).., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) (шматко́м хлі́ба) з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться ..— відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони (тесть і теща Нечипора).. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).

до ні́гтя. 1. Знищити, ліквідувати, притиснути і т. ін. — Треба тільки за діло дружно братись, урожай виростити, голод перемогти, спекулянтів — до нігтя (Ю. Збанацький); — А я примусив би їх (хазяїв крамниць) халяндри скакати… До нігтя… всіх до одного…— люто блиснув очима Ярошенко (В. Речмедін). під ні́готь. — Ти дивись мені, командуй як слід! — Добре, добре,— відповів Щорс. — Щоб порядок був, чуєш? Коли хто не так — під ніготь (О. Довженко). 2. Повністю, цілком, до кінця. Все тут було до його. До нігтя (З усн. мови). до ні́гтів. Очі в неї блакитні.., на півобличчя очі. Отут природа потрудилась. До нігтів. Хоч би якась вада... (З газети). до оста́ннього ні́гтика. Тато весь належить тобі, весь, до останнього нігтика: ні з ким не було Васькові так цікаво, як із татом (А. Дімаров).

до оста́ннього. 1. зі сл. би́тися, одбива́тися, боро́тися, захища́ти і т. ін. Скільки стане зусиль, витримки і т. ін.; до кінця. Розповідав про Піски .. та про їхню постанову — до останнього одбиватися од козаків (А. Головко); Ну, і приходилось тоді Кармалюковим хлопцям круто. Окружать їх зо всіх боків. Ті відстрілюються, як можуть, до останнього (Легенди..); — А ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Душа у вас м’якувата (М. Стельмах); Бійці потиснули один одному руки. Це була мовчазна взаємоприсяга, взаємонадія на те, що вони битимуться до останнього (О. Гончар); Завдання було просте і ясне. Захищати дамбу до останнього, поки екскаватор не проб’є канал (Г. Коцюба). 2. зі сл. оббира́ти, забра́ти, ви́тратити і т. ін. Нічого не лишаючи; повністю, цілком. Війна завжди одних збагачує і робить щасливими, а других оббирає до останнього (П. Кочура).

до оста́ннього гви́нтика. Повністю, до кінця. Випущений 1918 року “шевроле” крім того, що є оригіналом до останнього гвинтика, ще й на ходу — їздить, та ще й як (З газети).

до оста́ннього по́диху (зітха́ння). До кінця життя, до смерті. — Він до останнього подиху зберіг вірність присязі, вірність прапорові, вірність своїй Батьківщині,— говорив гвардії майор (О. Гончар); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Сосюра).

до (оста́ннього) ше́ляга. Абсолютно все, повністю (про гроші). З горя він пропив до шеляга свій горьований заробіток (М. Стельмах).

до оста́нньої кра́пки. Абсолютно, зовсім. — Цей тиждень я багато їздила по околицях Мілана .. з одним італійцем, красивим і дурним до останньої крапки (Ю. Яновський).

до оста́нньої кра́плі (ка́плі) кро́ві, зі сл. би́тися, боро́тися, захища́тися і т. ін. До кінця життя, поки живий. — Висловлюємо повну готовність стояти до останньої краплі крові за Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів (М. Стельмах); Були готові (троянці) до останньої каплі крові свою свободу боронить І нову Трою захищати (І. Котляревський).

до (оста́нньої) кра́плі (крапли́ни). Повністю. Кавун заплакав, але в його вже сліз не було: його сльози висохли, бо вже його живоття висохло до решти, до останньої краплі (І. Нечуй-Левицький); Олекса розумів тракториста. Не раз йому самому доводилося відчувати, що таке сон. Це тоді, коли солдатом сидів у шанцях, коли безперервні атаки ворога виснажували до краплі всю силу (С. Добровольський); І любов, і надію, і ніжність, Ірено, переллю до краплини в серденько твоє (М. Упеник).

до (оста́нньої) кри́хти. 1. Повністю, геть усе. (Сестра Мархва:) Уже, либонь, своїй матері усе розказала, до крихти відкрила (Панас Мирний); І все до крихти розказала (княжна), Мені і Ксенії сестрі (Т. Шевченко). до кри́хтоньки. — Розкажу я все до крихтоньки Завтра матері твоїй... (Олександр Олесь); // Усі, до одного. Тепер тільки розумний та хитрий здолає жити, а дурні мусять геть до крихти вигинути... (М. Коцюбинський). 2. Дуже, надзвичайно. — Чув, як ганьбив мене цей празник (чоловік) на людях? — Бо чесний він до останньої крихти (М. Стельмах).

до (оста́нньої) ни́тки. 1. зі сл. промо́кнути; мо́крий, промо́клий і т. ін. Наскрізь, повністю, зовсім. Там така сльота, що годі добитися до станції на простім возі, промокнеш до нитки (Л. Мартович); Джмелик, весь мокрий до нитки, шмигнув під воза (Григорій Тютюнник); — По обіді, коли ми вже встигли накататися на човнах.., намокнути до останньої нитки під раптовим дощем, почали з’їжджатися гості (П. Панч). до оста́нньої ни́точки. Заскреготавши буферами, відійшов поїзд, а жінки все гибіли під дощем, промокли до останньої ниточки (А. Хижняк). 2. перев. зі сл. обібра́ти, обде́рти, пропи́ти і т. ін. Повністю все, до останнього. — Ти — приятель? Май якесь лице, боярине? Ти ж обдирав нас до нитки. Бреши, але знай міру (М. Івасюк); Пишнотіла Катерина .. оббирала клієнтів до нитки, звабливо при цьому всміхаючись (М. Слабошпицький); Мадюдя цього разу грав (у доміно) неуважно: як генерал не смикав бровами, програлись до нитки

до (оста́нньої) ця́точки (ця́ти). Цілком, повністю. Їй (матері) здавалося несправедливим, коли малюк, який належить їй до останньої цяточки на тілі, раптом тягнеться до поморщеної дідової шиї і обіймає, цілує (Ю. Яновський); Відповідає за все гетьман коронний, а польний тільки має пильно справляти його накази, ото ж я їх до цяти й справив… (М. Старицький).

зніма́ти (стяга́ти) / зня́ти (стягти́) оста́нню соро́чку з кого. Доводити кого-небудь до крайнього зубожіння, залишати без засобів існування. Хоч з бідного багатий останню сорочку зніме, ніхто не посміє заступитись (Г. Квітка-Основ’яненко); — Щоб і нога в школі!.. Старцюго, щоб і нога не була!.. Школа останню сорочку стягне з тебе (А. Тесленко). оставля́ти / оста́вити без соро́чки. Дочки оставляють без сорочки (М. Номис).

з оста́нніх сил. З найбільшим, неймовірним напруженням. З криком “ох, Боже мій!.. ох, Боже!..” вона шарпнулась з останніх сил і наосліп кинулась в очерет (М. Коцюбинський).

ки́дати / ки́нути оста́ннього ко́зиря. Звертатися до крайніх засобів для здійснення чого-небудь. — Хай цікавляться,— уперто буркнула непокірна. Тоді (я) кинув останнього козиря.— Що ж, Парасю. Видно, тобі вчитись заважає вишивання. Доведеться сказати Ярині Іванівні, щоб виключила з свого гуртка (Ю. Збанацький).

на Бо́жій (оста́нній) доро́зі. У передсмертному стані. Аж здивувавсь (панотець), що така здорова дівка, у три дні, як занедужала, а вже й на Божій дорозі (Г. Квітка-Основ’яненко); Робила й не спала (Катря), поки аж .. сон її обняв коло колиски. Прокинеться,— до дитини, а дитинка вже на Божій дорозі (Марко Вовчок).

на оста́нню пря́сти. Бути близьким до смерті, вмирати. Дивиться (Губрій), аж його дочка поблідла, мов рутонька в’яла: зомліла, мов на останню пряде (Ганна Барвінок); Хто на ліженьку конає, На останню вже пряде, В Бозі й той надію має, До Благого в руці йде (П. Куліш).

на (тій) оста́нній межі́. Перед смертю. Молодий мрійник розлучився з життям під гуркіт і шал нашого протесту, хотів би я знати — яку музику сприйму я на тій останній межі? (Ю. Яновський).

не оста́ння спи́ця в ко́лесі. Той, хто відіграє певну роль у чомусь, займає певне становище. Став він (Шавкун) не остання спиця в колесі .. Де взялася в людей шана і повага до його (нього)! (Панас Мирний); І Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі (О. Гончар); Товкучка був не останньою спицею в колесі: усі справи йшли через його руки (З журналу).

оста́ннє пристано́вище чиє, кого. 1. Місце, де хто-небудь похований, де знаходяться чиїсь останки. Він думав про Люду, і жаль стискав йому серце… Хоч би знати, де саме її останнє пристановище (М. Трублаїні); // Місце, де загинуло щось. Останнє пристановище легендарного корвета (“Витязь”) — морські глибини біля східного узбережжя Корейського півострова (З журналу). 2. Те, що є місцем перебування, якоюсь опорою і т. ін. для когось. (Шервуд:) Як бачите, життя знову насміялося з мене. Ідея спокути через власне страждання була моїм останнім пристановищем (О. Левада); Так, на Підляшші її (“бороду” — недожате колосся) називають перепілка, а на Поліссі “перепелиця” — це ніби останнє пристановище для цього птаха (Звичаї нашого нар.).

оста́ннє сло́во. 1. перев. чиє. Категоричне, остаточне рішення про кого-, що-небудь. — Це моє останнє слово. Я не то що за вас не хочу видавати своєї дочки, я її ні за кого не видам,— сказала Каралаєва (І. Нечуй-Левицький); З контори люди виходять на вулицю .. Пан так і не сказав їм останнього слова. Норовито крутнувся на місці — і в двері (М. Стельмах). 2. чого, у чому. Прогресивне, нове в чому-небудь (перев. в науці, техніці). Це був великий лікарський кабінет, обладнаний за останнім словом лікарської техніки (Ю. Смолич).

(оста́нній) крик мо́ди. Новинка в одязі, у взутті і т. ін., що привертає до себе увагу. Дівчина своїм платтям гордовито демонструвала останній крик моди (З усн. мови).

оста́нню соро́чку ски́нути і (та) відда́ти. Поділитися з ким-небудь усім, що маєш. — Любить (жінка), щоб про неї сказали: “Он як Андріїха-баба, так от богомільна…” І як хто взнав уже оцю її примху, то знай тільки грай отакої, так вона й сорочку останню скине та віддасть (Г. Хоткевич). оста́нню соро́чку відда́ти. — Я .. мужик, селянин,— ледве чутно пробурмотів полонений..— А батько твій окупантам .. останню сорочку віддає! (О. Довженко).

оста́ння ка́рта. Єдина, вирішальна можливість для досягнення поставленої мети, бажаного результату. — Кажу вам (о. Несторові) ясно і виразно, що вважаю ті гроші, всі, кільки їх є, за власність вашого і мойого (мого) сина .. Се була її (пані Олімпії) остання карта в тій смілій грі (І. Франко); — Ми повинні за всяку ціну наздогнати сучасних богів золота. Мій батько при гостях, жартуючи, напував шампанським своїх рисаків, а я таким трунком частую не кожного гостя. Це не скаредність, а наша остання карта (М. Стельмах).

оста́ння межа́. Кінець, край, крах і т. ін. чого-небудь То вже було в її (актриси) злеті останньою межею, після чого почався неминучий спад, а потім — творчий занепад. Відчайдушні намагання повернути втрачене, на жаль, не мали сили. В’янули врода, майстерність і талант (З газети).

оста́ння хвили́на. Передсмертний час. — Проклинаю тебе, — закричав Панас в агонії, — проклинаю моєю останньою хвилиною! (Ю. Яновський).

проводжа́ти (прово́дити) / провести́ в оста́нню путь (доро́гу) кого. Ховати кого-небудь. Вранці небіжчика перенесли на козацький байдак, і вся флотилія вирушила до Кінбурна, проводжаючи бойового отамана в останню путь (П. Дорошко); Спершу везли Тарасову домовину чоловіки, однак за давнім звичаєм неодруженого чоловіка повинні проводити в останню дорогу дівчата (З газети).

тягти́ся (тягну́тися) / стягти́ся з оста́ннього. Тяжко працюючи, з великими труднощами знаходити кошти на що-небудь. Тягнемось з останнього, тягнемось, щоб хоч якусь шкапину придбати (М. Стельмах); — Син вчився у школі, а батьки привозили йому їжу. Тягнулися з останнього, але возили (С. Масляк); З останнього стягнуся, а виллю (статую) з бронзи! (Леся Українка).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) (оста́нні (усі́)) жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися (живоглоти) в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах). 2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить (дочка) цю семі

у час оста́нній (свій). Перед смертю. Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (М. Рильський).

як (мов, ні́би і т. ін.) оста́ннє спік, зі сл. зітха́ти. Дуже сумно, невесело, зажурено. — Чого зітхаєш, мов останнє спекла? — знову допитується Олена .. — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах).