ОКИДАТИ

окида́ти / оки́нути ду́мкою. Роздумувати над чимсь, обдумувати, обмірковувати щось. Спокійно окинув думкою: — Ні, тепер уже ніщо не стане на заваді… (С. Васильченко).

окида́ти / оки́нути о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) кого, що, де. Швидко, побіжно оглядати, розглядати кого-, що-небудь або обдивлятися навкруги. Через плече товариша окидаю оком нову камеру (Ю. Збанацький); Хлопці вийшли з зали, окидаючи її скоса очима (І. Нечуй-Левицький); Підозріливо (староста) окидає очима Гната (М. Стельмах); Він (Тимофій) окидає поглядом подвір’я і вулицю, але ніде нікого (М. Стельмах); Вишневецький окинув оком усю ту пишну околицю (І. Нечуй-Левицький); Глянув (Синявін) назад, окинув оком навкруги, і раптом якась догадка блиснула в очах (Іван Ле); Окину бувало оком оте поле — здавалось би: що в ньому за зміна?.. не панська вона (земля) тепер, а наша, народна (І. Муратов); Яресько окинув очима степи: яка земля! (О. Гончар); Окинула зором все своє тіло, од грудей до пальців ніг. “Хіба я стара?” (М. Коцюбинський); Майор окинув зором місцевість. Міношукачі тут не допо