Фразеологічний словник української мови
ОЙ
ой, ле́ле. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Зазирнув (Макар Іванович) у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер… (М. Коцюбинський); Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); о (і) ле́ле. І раптом він — о леле! — у стіні Побачив двері ще якісь чудні (М. Бажан); Читаю. І леле! Від збірки оповідань тільки мокре місце лишилося (З газети). ой, ле́ле-ле́ле. Ой, леле-леле, чого тільки не чували ми тут (Остап Вишня).
(ой (ох)) ма́тінко (ж) моя́ (рі́дна)! Уживається для вираження захоплення, здивування, радості, незадоволення і т. ін. — Через три-чотири місяці завернеш в цей же колгосп. Ідеш прямо на ферму. Думаєш, що тут усе перемінилося за цей час. В корівник — а там, матінко моя! Все залишилось, як і було (А. Хорунжий); Півнівська Галька пальцем колупала вже стіну біля вікна, так цілий шмат глини й обпав. Кричала до дівчат: — Ой, матінко ж моя! Та ви подивіться! (А. Головко). ой, ма́тінко. — Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! (Марко Вовчок). ма́тінко ти моя́. Товстопикий був (Карпо), товстоногий. І рудий — матінко ти моя.. Як стара солома (Григір Тютюнник).
ох (ой), (мені́) ли́хо! Уживається для вираження хвилювання, заклопотаності, страху, відчаю, досади, здивування і т. ін. (перев. в неприємних, небажаних ситуаціях). — Ох, мені лихо! — аж крикнула Оксана, оглядівшись,— куди ж я оце йду? (Г. Квітка-Основ’яненко). ой (ох), ли́шенько (ли́шечко) (мені́ (моє́))! — Ой, лишенько! — забідкалась мати (А. Головко); (Шельменко:) Ой, лишечко! пропав я на світі! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ох, мені лишенько! — жахнулась Олександра (М. Коцюбинський); — Дивись, не здумай любов закрутити! — Ой, лишенько моє! Почав учити (П. Автомонов).
ой, ле́ле. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Зазирнув (Макар Іванович) у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер… (М. Коцюбинський); Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); о (і) ле́ле. І раптом він — о леле! — у стіні Побачив двері ще якісь чудні (М. Бажан); Читаю. І леле! Від збірки оповідань тільки мокре місце лишилося (З газети). ой, ле́ле-ле́ле. Ой, леле-леле, чого тільки не чували ми тут (Остап Вишня).
(ой (ох)) ма́тінко (ж) моя́ (рі́дна)! Уживається для вираження захоплення, здивування, радості, незадоволення і т. ін. — Через три-чотири місяці завернеш в цей же колгосп. Ідеш прямо на ферму. Думаєш, що тут усе перемінилося за цей час. В корівник — а там, матінко моя! Все залишилось, як і було (А. Хорунжий); Півнівська Галька пальцем колупала вже стіну біля вікна, так цілий шмат глини й обпав. Кричала до дівчат: — Ой, матінко ж моя! Та ви подивіться! (А. Головко). ой, ма́тінко. — Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! (Марко Вовчок). ма́тінко ти моя́. Товстопикий був (Карпо), товстоногий. І рудий — матінко ти моя.. Як стара солома (Григір Тютюнник).
ох (ой), (мені́) ли́хо! Уживається для вираження хвилювання, заклопотаності, страху, відчаю, досади, здивування і т. ін. (перев. в неприємних, небажаних ситуаціях). — Ох, мені лихо! — аж крикнула Оксана, оглядівшись,— куди ж я оце йду? (Г. Квітка-Основ’яненко). ой (ох), ли́шенько (ли́шечко) (мені́ (моє́))! — Ой, лишенько! — забідкалась мати (А. Головко); (Шельменко:) Ой, лишечко! пропав я на світі! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ох, мені лишенько! — жахнулась Олександра (М. Коцюбинський); — Дивись, не здумай любов закрутити! — Ой, лишенько моє! Почав учити (П. Автомонов).