ОГОРТАТИ

обво́дити / обвести́ очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що, де. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось; роздивлятися. Настя обводить очима шкільні стінки. В очах — сльози. Прощається (С. Васильченко); — Чи не завадив я вам? Так неждано і негадано потрапив,— обводить очима і людей, і стіни кімнатки (М. Стельмах); Вона обводить поглядом усіх присутніх (Д. Ткач); Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату (І. Багмут); — Скажіть мені, що це? Правда? — Правда,— сказав Щорс і повільно обвів очима всіх.— Раз у тисячу років куля не повинна брати людину. Це безсмертя (О. Довженко); Привітавшись з матір’ю, він обвів очима рідну хату (А. Шиян); Стулила (Тоня) злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (С. Васильченко); Збігла (дівчина) по східцях униз, обвела поглядом зал і завмерла (Л. Дмитерко); Данило обвів поглядом навколо (А. Хижняк); Рустем .. обвів
обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Викликати переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін. Не несли вони (дні) у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою .. Топтали мою єдину надію (Панас Мирний); Вдруге осиротів Левко. Того, першого, ганебного сирітства він не знав. А друге огорнуло серце важким смутком (З газети).