ОБЧОВГУВАТИ

оббива́ти поро́ги. 1. перев. у кого, чого, кому, чиї, де. Постійно ходити, багато разів приходити до кого-небудь, кудись; часто бувати у когось, десь. (Олена:) Не часто ви нам пороги оббиваєте (І. Франко); — Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала (І. Нечуй-Левицький); Розрахунок був дуже простий: набридне людині пороги оббивати — поїде геть. Так воно й сталося (В. Канівець). обчо́вгувати поро́ги, фам. А що сама вона любила обчовгувати чужі пороги, то скоро вся вулиця, далі куток, потім і село знали (Є. Гуцало); // Настирливо з’являтися десь, турбувати когось. — Що це таке повелося: кожен тобі лізе в квартиру. На роботі не відіб’єшся від них, та ще й тут пороги оббивають… (Іван Ле). обби́ти поро́ги. Так Аткінс оббив пороги, аж клерки всі в гамі й гомі: Цей безпритульний Томмі — Дуже настирний Томмі; Голову всім морочить (М. Бажан); // Перебувати подо