ОБЛУПЛЕНИЙ

як облу́пленого, зі сл. зна́ти, зневажл. Дуже добре, до найменших дрібниць. Його всякий знає як облупленого (Укр. присл..); — Ви мене знаєте.— Як облупленого,— вставила бабуня (П. Панч); Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила — хто чим дише і чого хоче (О. Довженко); Він знає (Варку) “як облуплену”.., мідного п’ятака не варта (М. Хвильовий); — Я їх мушу знати як облуплених… (П. Автомонов). як облу́плену ове́чку. — Ми його (чиновника) знаємо, як облуплену овечку… (Панас Мирний).