ОБКИПАТИ

обкипі́ти / обкипа́ти кро́в’ю. Дістатися тяжкою працею, великими зусиллями, стражданням і т. ін. Служу, наймаюся, заробляю. Що наша копійка? Кров’ю обкипіла! (Марко Вовчок); Воно (добро) в нас кров’ю обкипіло (Марко Вовчок); І скаже суд: — Чи у твоїм доробку хоч одна Сторінка є, що кров’ю обкипіла? (М. Рильський); Хоч би він (Василько) виріс на своїй землі, хоч би йому не обкипав кров’ю тугий, мов з каменю випечений, наймитський хліб… (М. Стельмах).

се́рце обкипа́є (закипа́є, облива́ється, схо́дить і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, облило́ся, зійшло́ і т. ін.) кро́в’ю у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває неспокій, тяжко переживає. У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип (Панас Мирний); Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров’ю, перед очима стояла пелена (Ю. Яновський); — Глузуєш? Та хіба тобі зрозуміти батькове горе… А в мене серце кров’ю обливається, коли подумаю, що ми без коня (П. Рєзніков); (Маруся:) “Як згадаю свою Україну, то моє серце кров’ю обіллється… Я неначе бачу, над Россю, на горі батьківську хату у вишневому садочку” (І. Нечуй-Левицький).