ОБІРВАТИ

обірва́ти життя́ чиє. Призвести до смерті, до загибелі; згубити, убити когось. Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини.. — 22 червня 1941 року — обірвала життя письменника-патріота (С. Тудора) (Іст. укр. літ.); Невблаганна смерть обірвала життя майстра. Але продовжують жити його твори (З газети); Тяжка хвороба обірвала життя людини. І все (З журналу).

обрива́ти / обірва́ти з пупови́ною що. Рішуче, безповоротно відмовлятися від чогось, припиняти щось, поривати з чимось. Невже він такий боягуз, невже його душа із лопуцька? Ні, сьогодні ж треба обривати все з пуповиною (М. Стельмах).

обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Грабовський); Дівчатка зовсім обірвали їй руки, вона стомилась, її ноги стали важкі (Ю. Збанацький). 2. Виконувати важку фізичну роботу, носити важке; дуже стомлюватися від фізичної праці або важкої ноші; надриватися. Ще нерідко наші жінки обривають руки на важких, нежіночих роботах (З газети); — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Панас Мирний).