ОБІЙМАТИ

обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) кого, рідше що, перев. яким (якими). 1. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії, любові, ніжності і т. ін. І кожного (бійця) обіймає (Воронцов) теплим поглядом, і кожним гордиться (О. Гончар); Прокіп обіймав оком Гафійку (М. Коцюбинський); Тепер, коли йому, хай навіть жартома, було заборонено дивитись на неї (Марію), він просто обняв її поглядом (Ю. Бедзик); І обняла щасливим оком сіру фігурку сина (М. Коцюбинський). 2. Оглядаючи або згадуючи щось, одночасно бачити його на широкому просторі. Ліна й зараз звідси, зі степу, мовби обіймає поглядом всю ту недавню подорож, де все повите чарами (О. Гончар).

о́страх бере́ (обійма́є, охо́плює і т. ін.) / узя́в (обійня́в, охопи́в і т. ін.) кого. Стає неспокійно, страшно і т. ін. комусь. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його (на нього) сміливо, а тепер мене якийсь острах бере… (П. Куліш); Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Б. Грінченко); (Харько:) Сумно в хаті .. Острах обійняв мене, і я швидш (швидше) з хати драла (М. Кропивницький).