ОБДАВАТИ

обдава́ти / обда́ти жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого. Викликати у когось стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Настя вдячно глянула на хлопця, і Омелько знітився від погляду темно-карих очей, що обдали його жаром (І. Цюпа); Мене острах бере, морозом обдає (Ганна Барвінок); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (П. Кочура). обдава́ти моро́зом спи́ни (все ті́ло) чиї (чиє). І тільки думка про те, що знайдуть їх (утікачів) і силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (З. Тулуб); І ця посмішка морозом обдає все тіло Марії (М. Стельмах).

обдава́ти / обда́ти очи́ма (по́глядом) кого, перев. якими (яким). Промовисто дивитися на когось, передаючи певні почуття. Він усміхнувся їй з вітанням, а вона ясно обдала очима парубка (А. Головко); Пувичка .. підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним, зневажливим поглядом (І. Микитенко).