НЮХАТИ

(і) не ню́хати / не поню́хати по́роху. 1. Не бути на війні, не брати участі у воєнних діях. — Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані, а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький); — Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Нами дірку заткнули,— сердито сплюнув напарник.— Ти, я бачу, й пороху не нюхав? (А. Дімаров); Війна вже скінчилася: хто їхав у відпустку побачитися з кревними, хто зовсім повертався додому, так і не понюхавши пороху (Ю. Мокрієв); Старші (сини) порубані та постріляні з-під Конотопу вернулися, тільки наймолодший ще пороху не нюхав, хіба що на ловах (Б. Лепкий). 2. Не мати досвіду в чому-небудь. — Юнь, юнь! Завзята, беручка, але куди з ними — пороху ще ніхто з них не нюхав (О. Гончар); — Згодьтесь, що молодому спеціалістові, який, так би мовити, ще не нюхав пороху, але відчуває свою заборгованість перед народом за науку, так само незручно йти на все готове, як бідному женихові у прийми до бага