НУДИТИ

ну́ди́ти / зану́ди́ти (бі́лим) сві́том. 1. Перебувати в стані апатії, знемагати від бездіяльності; нудьгувати. Сидиш та світом нудиш (Укр.. присл..); — Що робити? Як бути? Нуджу світом. То в цей куток загляну, то в той (А. Тесленко); — Князь Домінік, певно, занудив світом без молодої компанії (І. Нечуй-Левицький); Засумував же тяжко наш Осауленко після сього, занудив світом несказанно (П. Куліш). нуди́ти серде́ньком. — Чого вночі блудиш і серденьком нудиш? (П. Куліш). 2. по кому, за ким, без кого—чого і без додатка. Перебувати в стані тривоги, неспокою, втомлюватися від журби, туги за ким-, чим-небудь, без когось, чогось. (Чумак:) Зірко моя, серце моє. Я ж по тобі світом нуджу (С. Руданський); (Маруся:) Ох, Микито,.. Нудиш світом за Одаркою, а вона й дивитись не хоче на тебе!.. (М. Кропивницький); — Та й він мене так само любив та й отак світом нудив без мене. А ти цього не знаєш (Л. Мартович); Не співає чорно