НОСИТИСЯ

носи́тися в пові́трі. Набувати поширення, відчуватися (про виникнення, появу якоїсь ідеї, про якусь подію тощо). Ідея подібних структур належить до тих, що буквально “носяться в повітрі” (З журналу); Ідея відродження малих сіл почала носитися в повітрі (З журналу); Історична тематика цих творів, імпульсована українським народним епосом і раннім Шевченком, “носилася в повітрі” (З журналу).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) ду́рень із сту́пою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу тому, хто не вартий, що не варте її. Безпальчиха аж розсердилась: носиться (Наталя) з своїм отцем Симоном як дурень із ступою (А. Головко); — Що ви з своїм Михайлом Васильовичем розносилися як дурень із ступою! — кричав він (Д. Ткач); НОСи́тися як ба́ба зі сту́пою. — Ото не носися зі своєю славою, як баба зі ступою, а бережи (Є. Гуцало).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) (ду́рень (ци́ган, ста́рець)) з пи́саною то́рбою з ким—чим. Приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує. — Від такого приятеля поли вріж та тікай, а ви з його приятельством носитесь як циган з писаною торбою (Панас Мирний); — Чваниться раз у раз своїм розумом та носиться з тою наукою як старець з писаною торбою (І. Нечуй-Левицький); Носився я з тими листами як із писаною торбою, щиро пишався ними, перечитував (М. Ю. Тарновський).

носи́тися як (мов, на́че і т. ін.) ку́рка з яйце́м з чим. Виявляти надмірну турботу про щось, приділяти надто багато уваги чомусь (перев. незначному). Моя баба носиться тижнів два з тою проскуркою як курка з яйцем (Г. Хоткевич); — Прости мені, Григорію. Це ж не злість, а мій біль вихлюпнувся наверх. Кому він тільки потрібний? Носишся з ним наче курка з яйцем (М. Стельмах).

носи́тися як (мов, ні́би і т. ін.) з пи́санкою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу комусь, чомусь. — І ти, хлопче, з тою Оленою носишся як з писанкою! (М. Томчаній).

носи́тися як (мов, ні́би і т. ін.) чорт із грі́шною душе́ю перев. з ким. Приділяти надмірну увагу чомусь незначному. Василинка вислухала, як ластівка потрапила до твоїх рук, і поспитала: — А чого ти носишся з нею як чорт із грішною душею? (Є. Гуцало).