НИЦЬ

па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким і без додатка. 1. Виявляти кому-небудь велику шану. Гірко, принизливо було Ганні відчути себе відстороненою. Чи давно ще падали перед нею ниць, пісень про неї співали (О. Гончар). 2. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливу і т. ін.; скорятися. Вдихну у груди пломінь блискавиць,— Щоб перед ворогом не падать ниць, Щоб дихати в його лице вогнем! (Д. Павличко). 3. Принижуючись, просити у кого-небудь про щось. — Курило не з тих, що падають на коліна. Степан Курило — герой! (Д. Бедзик). па́дати на всі чоти́ри. — У нас і кращі падають на всі чотири й лижуть Орлову чоботи! — зловтішно мовив слідчий (Валерій Шевчук). 4. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Ти ще після всього повинен впасти на коліна, що з тобою так привітно обходяться, що не гордують тобою (З газети).