НЕСАМОВИТИЙ

не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т. ін.) го́лосом, зі сл. крича́ти, вереща́ти і под. Дуже голосно, надривно. — О жах! — Раптом скрикнув не своїм голосом письменник.— Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура (М. Хвильовий); Хлопець знітився, загорлав не своїм голосом (О. Довженко); Нелюдським голосом закричала жінка, заломивши руки, кинулась уперед (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) несамови́тий. У такому стані, що не здатний контролювати свої вчинки, дії. Увійшли (люди) у хату, засвітили каганець, чоловік стоїть, як несамовитий (О. Стороженко); В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає (походжає) (Т. Шевченко).