НЕПРИКАЯНИЙ

як (мов, ні́би і т. ін.) неприка́яний, перев. зі сл. ходи́ти, ве́штатись і т. ін. Не знаходячи собі місця, не знаючи, чим зайнятися. І Гризельда, і усі двірські ходили, як неприкаяні. Ні в кого й думки не було сісти за роботу (І. Нечуй-Левицький); — Лізь у погрібник! Чого вештаєшся, як неприкаяний? — командував старий Кухта, заганяючи до сховища дітей (А. Іщук); До відходу поїзда було ще досить часу, і Антон, як неприкаяний, тинявся по станції (С. Чорнобривець); // У стані душевного розладу. Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик).