НАШ

ва́ша сестра́. Всі жінки, жіноцтво. Кіко (скільки) він вашої сестри, отаких-о мав — хо-хо! Так у него (нього) ув кожнім ув селі по любасці (Г. Хоткевич). на́ша сестра́. (Катря:) Нашій сестрі тільки й на думці, аби з хлопцями пожирувати (С. Васильченко).

де взя́вся на на́шу го́лову, несхв. Уживається для вираження сильного незадоволення, прикрості з приводу чогось або несподіваної чи небажаної появи кого-небудь. — Зараз на кутку облава. Нехай Данило не проґавить. Щоб їх чортяка забрав, де взялися на наші голови! Отак весь ранок воловоджусь, ледве жива... (Іван Ле).

де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (не пропада́є). Уживається для вираження чиєїсь готовності зазнати збитків, утрат і т. ін. — Де його не пропадало! Він подарує борг і Карпцю, і Підіпригорі, аби лише вони відмовились від його землі (М. Стельмах); — Сими днями сподіваюся бочку (риби) розпродати; а там коли з півбочки й пропаде — невелика утрата, де наше не пропадає (Панас Мирний).

і на́шим і ва́шим. 1. Одночасно одним та іншим, різним за поглядами сторонам, особам (догоджати, прислужувати); усім. — Боягузи..— гарячився Невкипілий.— Жаток полякалися! Жатка — що? Вона і нашим і вашим: скаже пан жни — жатиме, мужик тпрукне, теж послухає — стане! (А. Головко). і ва́шим і на́шим Достанеться і вашим і нашим (Укр.. присл..); Як він (злодій) пішов, господар каже: отакий Потап! — і вашим і нашим, прийшов замок обдивлятись (В. Барка). 2. Безвідмовний, безпринципний; догідливий, хитрий. Полозенко щось хитрує. Хоче бути добреньким — і нашим і вашим (І. Цюпа).

моє́ (ва́ше, його́ і т. ін.) ді́ло сторона́. Що-небудь зовсім не стосується когось; хтось не має ніякого відношення до чогось. — А ти тут при чім? — Як при чім? — енергійно підхопився з ослона Яцуба.— Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); Кажан .. цідив крізь зуби:..— Звісно, ваше діло сторона, а моє ні! (М. Хвильовий). моє́ (на́ше) ді́ло збо́ку. Посланець здвигав раменами — не знаю, мовляв, наше діло збоку (Г. Хоткевич).

на́ша (верх) бере́ / взяла́. Ми перемагаємо. До війська обернувся (Еней) .. І річ таку їм уджиґнув: “Козацтво! Рицарі! Трояни! Храбруйте! Наша, бач, бере (І. Котляревський); — То що? Фронт тримаємо міцно? Наша бере? — Не зовсім,— відповів похмуро Ваденін (Г. Коцюба); (Герцог:) О, наче впала з пліч у нас гора! Ха-ха! Так, значить, наша верх взяла! (Є. Кротевич).

на́ша (своя́) люди́на. Той, хто чимсь підходить комусь; близький, схожий, потрібний і т. ін. Якби хтось пильнував за молодиком, відразу здогадався б — не наша людина (А. Крижанівський); Встряне (агент) в компанію, скрізь він своя людина (М. Коцюбинський); Ефект “своєї людини” посилюється також за рахунок будь-якої іншої схожості: біографічних подробиць, обставин життя, вживаної лексики, стилю поведінки, навіть одягу (З журналу); Товканець мав на кожному селі своїх людей. Єдним (одним) давав гроші, других гостив (Нар. опов.).

наш брат. Ми; такий, як ми; подібний до нас. — Перевіряй себе кожної години .. Самоконтроль, Антоне, підстьобує нашого брата (А. Хорунжий); Подивився (дід) на Трохима, похитав головою й сказав: — От так наш брат погибає (В. Винниченко).

на́шого (ва́шого, ї́хнього і т. ін.) по́ля я́года, перев. із запереч. Подібний до кого-небудь своїми поглядами, думками, соціальним становищем, поведінкою і т. ін. А другий був молодий, високий козак, тільки щось азіатське; зараз і видно, що не нашого поля ягода, бо до Січі сходились бурлаки з усього світу (П. Куліш); — Йдіть собі, тітко Ярино, додому та лягайте спати.. Гріх таке говорити матері, вона не вашого поля ягода, вона свята жінка (Є. Гуцало); Всякий бачив, що це не їхнього поля ягода, хоч Тарас був зодягнений вельми пристойно (О. Ільченко); — Признатися, я б ніколи не сказав, що ти мого поля ягода, п’єш без смаку… (Ю. Яновський). я́гідка його́ по́ля. Відчувши, що високоосвічений Гриньов — ягідка не його поля, уникав (Онопрій) навіть вступати з ним в розмову (А. Іщук). з ва́шого по́ля я́года. Едіс Хеко — це, Катре, не з вашого поля ягода. Тут, крилатоброва, пахне океанськими валами, криками фіолетових

на́шому ти́нові двою́рідний пліт. Далекий родич. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається ..— нашому тинові двоюрідний пліт (Г. Хоткевич).

не з на́шим но́сом. Неможливо через відсутність відповідних засобів, коштів, здібностей і т. ін. — Учителя,— сказав батько,— з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Є. Кравченко).

не з на́шим пи́ском, фам. Недостойний братися за що-небудь, виконувати щось або робити що-небудь нижче чиєїсь гідності. — Не з нашим писком! — гордо одказав Василь.— Як йому прохати ..— і так як-небудь переб’ємося (Панас Мирний). з невми́тим пи́ском. — Хочеш на гілляку за такі слова?.. То це недовга річ. Ви тільки гляньте на нього. З невмитим писком, а й собі до політики пнеться (С. Журахович).

не (з) на́шої пара́фії. Який відрізняється від якого-небудь кола людей світоглядом, переконаннями і т. ін. Я чомусь відразу відчула, що це людина не з нашої парафії, як ото кажуть (Ірина Вільде).

не на́шого пера́ (пі́р’я) птах (пта́шка). Людина іншого кола, іншої суспільної ваги. У дверях будинку показалась господиня. Ще була молода і хороша, тілько (тільки) бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, .. не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала (П. Куліш); — Забив: як ведмедя жолудь! — засокотів Кудлатий. — Зразу видно: не нашого пір’я птах! (О. Ільченко).

ні ва́шим, ні на́шим. Ні одним, ні іншим, різним за поглядами сторонам, особам; нікому. Єсть такі в нас, і досі нікому не служили: ні вашим, ні нашим. І не хитрі — фортуна, кажуть (М. Хвильовий).

птах (пти́ця) не на́шого польо́ту. Той, хто не належить до певного кола. І тут же раду давав Павлові щодо Людмили — плюнути й ногою розітерти. “Раз те, що не нашого польоту птиця, та й нарешті — не в цьому щастя” (А. Головко).

со́вати (ти́кати, пха́ти і т. ін.) / ткну́ти (свого́) но́са куди, у що. Самочинно втручатися в що-небудь (перев. у чужі справи). З сили-силенної порад і настанов (матері) Валентинові запам’яталася одна, мабуть, найголовніша; не совати носа куди не слід (О. Ільченко). со́вати но́са до на́шого про́са. — Потім, серденько,— зупинив дружину вчитель,— немає потреби Івану Семеновичу совати носа до нашого проса (Ю. Яновський).

ща́стя твоє́ (ва́ше, на́ше і т. ін.). Кому-небудь поталанило, пощастило. — Ну, щастя твоє, що ти не знаєш! І намотай собі — знайдеш листок який, не тич свою морду, а хазяїнам оддай (А. Головко); Це Ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор, І це треба берегти, бо воно підтримує сили (М. Коцюбинський); — І я живий! — десь у самім кутку бадьоро дзвенить Маковей.— Наше щастя, що добра кроква попалась над нами (О. Гончар).