НАУКА

да́тися в нау́ку кому. Добре запам’ятатися, залишити надовго про себе пам’ять. Далось багатьом у науку Дівча — не забудуть повік (В. Бичко); Далася в науку тобі та поїздка до міста, що і досі забути не можеш (З газети).

ї́хати по нау́ку до кого—чого, фам. Запозичувати, переймати досвід у когось. Аж не віриться, що тепер Новоселиця до Ковалівки по науку їздить. Диво та й годі (В. Кучер).

у (на) нау́ку кому. Для застереження від прикрих помилок у майбутньому або щоб провчити когось. — Не гавкав ти, Рябко! За те ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п’ять тобі київ (П. Гулак-Артемовський); Сестри ходили Що день божий вранці-рано Плакать над Іваном, Поки самі потруїлись Тим зіллям поганим. А Бог людям на науку поставив їх в полі На могилі тополями (Т. Шевченко). для нау́ки. — Все село гомонить про тебе, а ти сам (про сватання) ні пари з уст.. — Про нас завжди щось таки говорять… Я таки вже комусь для науки поставлю язика навсторч рота! (М. Стельмах).