НАСТУПАТИ

наступа́ти / рідше наступи́ти на хвоста́ (на п’я́ти) кому і без додатка. 1. тільки недок. Наздоганяючи, переслідуючи, йти, рухатися і т. ін. дуже близько від кого-небудь. Ой, що коїлось у Закриниччі, як німцеві вже почали на хвоста наступати, як його почали викурювати, мов лиса з нори! (Є. Гуцало); — За мною, трохи не наступаючи мені на п’яти, жандар (жандарм) цокає своїми острогами (Панас Мирний). 2. Досягати таких же успіхів, як хто-небудь інший. — Ми й на змагання викличемо одна одну.— Давайте дівчатка, щоб аж дим пішов! — Фігурняк потряс кулаком.— А я завтра своїх підніму. Ще, може, вам і на хвоста наступлю (О. Сизоненко).

наступа́ти / наступи́ти на го́рло (розм. на горля́нку) кому і без додатка. Настирливо вимагати від когось чого-небудь або спонукати, примушувати до чогось. (Нартал:) Га, мовчиш, мовчиш? Ага, я наступав тобі на горло? (Леся Українка); Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю (С. Чорнобривець); Цей несподіваний обшук врятує його від сварки з отим чужим гуртоправом і чабаном, що просто наступає на горлянку (В. Кучер); (Варка:) А скільки нам винні?.. (Демко:) Ну що ж як винні? На горлянку кожному не наступиш — віддадуть… (М. Кропивницький).

наступа́ти / наступи́ти на мозо́лю (на мозо́ль, на мозо́лі́) кому і без додатка. Торкатися в розмові того, що кого-небудь найбільш непокоїть, турбує. — Мислимо, такі втрати! Конструкторів варто викликати, хай подивилися б.— Та знають вони! — глухо гриміла трубка.— Не одні ми на мозолі їм наступаємо (З газети); (Палажка:) Та що це ти, Іване, такий злий сьогодні? (Хвенька (регоче):) На мозолю наступили! (Панас Мирний); Яворському стало незручно слухати роздратованого Сашка. Він вибачився й пішов на греблю, Колодуб відверто запитав у товариша: — Хто тобі сьогодні на мозоль наступив? Зізнайся! (Ю. Бедзик).

наступа́ти / наступи́ти на па́льці кому. Кривдити когось, не рахуватись з ким-небудь. — Ви не ніяковійте, будьте задиракою, тримайтеся зухваліше,— повчав він (Самієв) Черниша,— а то вам будуть наступати на пальці (О. Гончар); (Панько:) В життю, як на ярмарку, не можна без того, щоб один одному на пальці не наступив (І. Франко).