НАПУСКАТИ

напуска́ти / напусти́ти дурману́. Змушувати вірити в що-небудь нереальне; обманювати. (Петя:) Стривайте. Ніби хрест поворухнувся. (Коваль:) Облиш. Дурману напускаєш (І. Микитенко); Тамара Микитівна з качалкою в руках безцеремонно смикнула його (Гайсина) за рукав і погрозливо сказала: — Гляньте, який знайшовся. Напустив дурману, та й уже. Ні, голубе, любив кататися, люби і саночки возити! (П. Панч).

напуска́ти / напусти́ти тума́ну́ на кого і без додатка. 1. Робити що-небудь незрозумілим, заплутаним і т. ін. Чому ж автори раптом “напускають туману”? (З журналу); Щось багато цей молодий колега напустив туману (М. Стельмах). 2. на кого. Обманювати, зваблювати когось. При світлі такого вогника (гордості) важко “напустити туману” на дівчину пошляку, гульвісі, любителеві скороминущих насолод (З газети).