НАМОТАТИ

мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Збанацький); — Я людина військова, все мотаю на вус (С. Голованівський); Ти все на вус мотай собі годяще й непутяще (С. Воскрекасенко); Він не міг очей відвести, хоч розумів, що цим нашкодить Феодосії: в селі все бачать, усе на вус намотують… (Василь Шевчук); // Запам’ятовувати, брати до уваги що-небудь. Хто що говорить добреє, а ти на ус мотай (М. Номис); Увесь вечір хазяйка усе розказувала, як поводиться в панів, а Ївга все, як там кажуть, на ус мотала (Г. Квітка-Основ’яненко); — Вчиться тобі треба, багато вчитися та придивлятися, та мотати на вус (Ю. Збанацький); Уляна Григорівна точно інформувала гостя про свої достатки, а обачливий ротмістр все мотав на вуса (С. Добровольс