НАЛІТ

з нальо́ту. 1. Не зупиняючись, на повному ходу, з розгону. З нальоту пішли топтатися (білогвардійці) кіньми по живих тілах, хвацько дорубуючи з сідел тяжкопоранених, не здатних навіть звестися бійців (О. Гончар). 2. Дуже швидко, легко, без труднощів, без великих зусиль. — А вона, дружба, не народжується з нальоту (О. Донченко); Щоб пізнати село, треба б довше пожити в селянській гущі, а так, з нальоту, нічого не вийде (В. Гжицький).