НАЇСТИСЯ

ї́сти (лови́ти, хапа́ти) дрижаки́ / наї́стися (налови́тися, нахапа́тися) дрижакі́в. Тремтіти від холоду, страху. А Пархім ходить та голодний дрижаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо і одягтись (Г. Квітка-Основ’яненко); — На дорогу не дала (жінка) мені теплої одежі, так і випхнула в одній сорочці, а тепер хапай дрижаки (І. Нечуй-Левицький); Перебрів (Тарас Демидович) усе озеро — води всього по шию. Виліз, одягався, ловлячи дрижаків (Ю. Збанацький); — А ти замерз, либонь? — плескав по плечі Заруба.— Наївся дрижаків у кабінеті? (В. Кучер). лови́ти дрижака́. Лежу, не дихаю і не сплю — дрижака ловлю (О. Ковінька).

(кра́ще (тре́ба)) наї́стися горо́ху, зневажл., грубо. Уживається для вираження неможливості переконати кого-небудь у чомусь, довести щось; не можна. З вами говорити — гороху наїстись! (М. Старицький); З тобою говорить, то треба б, бачу, Наїстися гороху! (І. Франко).

як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) блекоти́ об’ї́вся (наї́вся), зневажл. 1. Хто-небудь дивно, безглуздо поводить себе; нерозумний. Що діється, що твориться! Село ніби блекоти об’їлося: галасує, метушиться, тішиться чогось (Д. Прилюк); — Він у нас трохи теє… ніби як блекоти об’ївся (Григорій Тютюнник); — Вона .. й слухати нічого не хоче, неначе блекоти наїлась (І. Нечуй-Левицький). нена́че соба́чої блекоти́ наї́лася. — Цур тобі, пек тобі! Ти неначе собачої блекоти наїлася (І. Нечуй-Левицький). блекоти́ наї́лась. (Світлана:) Я… за нього заміж вийду! (Кряж:) Ти що, блекоти наїлась? (М. Зарудний). 2. зі сл. говори́ти, висло́влюватися і под. Так, що нічого не можна зрозуміти; беззмістовно, нерозбірливо і т. ін. Говорить, мов блекоти об’ївся! (Укр. присл..).