НАЗАД

бра́ти / взя́ти (свої́) слова́ наза́д. Відмовлятися від сказаного раніше. (Єпископ (до неофіта-раба):) Покайся, нечестивий, візьми назад слова ті необачні, бо гірш тобі на тому світі буде, аніж на сьому (Леся Українка).

відсува́тися / відсу́нутися наза́д. Ставати неістотним, другорядним, забуватися. Їй було якось особливо весело і легко сьогодні на душі: так здорово дихалось морозним повітрям, все погане, що було в житті, одсувалося назад, блідло (М. Коцюбинський).

іти́ (поступа́тися) наза́д. Повертатися до старого, віджилого; регресувати. Хто не йде вперед, той поступається назад! (Панас Мирний).

крок наза́д. Відхід, відступ від досягнутого. Сьогодні ж доведе (головний інженер), що міняти проект недоцільно. Навіщо йому мучитися, ризикувати, підставляти свою чесну голову під небезпеку, коли простіше зробити крок назад і мати спокій (М. Ю. Тарновський).

наза́д лі́зти. Відмовлятися, відступати від рішення, прийнятого раніше, від слова, даного комусь, і т. ін. — Тепер якось ніяково назад лізти… А їхати не можу… І не поїду, нізащо не поїду… (М. Коцюбинський).

огляда́тися / огля́нутися наза́д. Пригадувати минуле, прожите, оцінюючи його з погляду сучасності. Сей день (роковини) завжди якось неприємний, бо мимоволі оглядаюсь назад (Леся Українка).

поверта́ти / поверну́ти голо́блі (огло́блі) (наза́д). 1. Змінювати напрямок руху, рухатися в зворотному напрямку; вертатися. Піди ти до свого генерала,— сказав робітник в окулярах,— і скажи йому, що робітники вимагають, щоб начальство сюди прийшло .. Ну, повертай голоблі! (П. Панч); — А я, знаєте, ледве втримався, щоб назад додому не повернути голоблі (Н. Рибак); Уже хотіли назад оглоблі повернути, аж із крайнього котеджа чолов’яга вибігає (З газети); // Іти звідкись геть, покидати, залишати кого-, що-небудь. Варчук скривився, махнув їм рукою: — Нічого, баби, не вийде! Повертайте голоблі! (М. Стельмах). 2. Діяти в певному напрямі. Коли б то знаття, яка власть установиться, тоді б Мирон знав, куди і як повернути голоблі... (М. Стельмах).

поверта́ти / поверну́ти сло́во (наза́д) кому, етн. Відмовлятися від погодженого раніше, перев. від обіцянки одружитися з ким-небудь. — Коли твій нелюб до тебе такий ласкавий, щоб уважив твоє прохання, то й я повертаю тобі назад твоє слово (О. Стороженко); — Ярино,— він враз упав на коліна,— єдина моя, невже ти не бачиш, що я тебе покохав, кохаю безмірно. Ще не пізно, поверни Максимові слово, стань зі мною під вінець (П. Панч).