НАДАВАТИ

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне (Зінько), аж вони (телята) давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в кому. 1. Критично оцінювати що-небудь, викриваючи вади, недоліки і т. ін. Давав чортів (Олег Павлович) лише всілякій містиці, що вигулькувала як в ідеалістичній лінії Платона, так і в матеріалістичній лінії Демокріта (А. Крижанівський). 2. Бити, нещадно громити кого-небудь, розправлятися з кимсь. — Таких чортів давав (Марко) кайзерам, .. що аж пил курів (Ю. Збанацький). 3. Висловлювати осуд, докори кому-небудь; лаяти. Ну, та й давали ж йому дядьки на цих зборах чортів, але насіння таки одержав… (М. Стельмах); Не раз за той рік доводилося мені чути: “Приїздив сам Кисіль… Ну й чортів надавав!” (І. Муратов).

да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) кому і без додатка, грубо. 1. Побити кого-небудь. Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); (Платон Гаврилович (до Дороша):) Ей ти.., хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (С. Васильченко); Дала йому по гамалику та й на тім кінець (І. Франко). 2. Ганебно проганяти кого-небудь звідкись. — Ви куди? — Ми до Сомкового табору .. — Шкода ж і до табору. Козаки самі там пораються, а нашому братові дають оглоблею по гамалику (П. Куліш).