НАГОСТРИТИ

гостри́ти / нагостри́ти перо́, жарт. Готуватися до роботи, пов’язаної з писанням, а також писати взагалі. — Пропонуватиму тебе одним з редакторів, .. пишеш ти непогано. Тож гостри, друже, перо (М. Олійник); Хтось пише тепер чимало всякого, .. хтось жалує, що не має стільки сили, як нормальні люди, а то б хтось так нагострив перо, що аж! (Леся Українка); — Пера нагострили? — з усмішкою запитала учителька, готуючи клас до диктанту (З журналу).

гостри́ти / нагостри́ти язи́к (язика́), несхв. 1. на кого і без додатка. Збиратися влучно і дошкульно сказати щось, готуватися до якоїсь розмови (перев. неприємної для когось). Язики на мене гострять (Сл. Б. Грінченка); Баба, кленучи тих, що злобу в серці замишляють і гострять язик.., сипала прокльони і на його голову (Ю. Бедзик); Нагострила свій язик лілея, Наче меч, задля докорів (А. Кримський); Нагострить добре язика Й на перших зборах у промові Розпушить вщент керівника (С. Воскрекасенко). остри́ти язички́, діал. Таким, як я, ви (жінки) повинні би ще заплатити, щоби прийшли на ваше віче, .. щоб ви мали на кім свої язички острити (І. Франко). 2. Дотепно, дошкульно і т. ін. висловлюватися; говорити взагалі. Шахтарі (щоб не дрімать!) все язики гострили, ось на старого вже летять колючі їхні стріли (П. Дорошко).

насторо́жувати (наго́стрювати, нашоро́шувати і т. ін.) / насторо́жити (нагостри́ти, нашоро́шити і т. ін.) ву́ха. Напружено, уважно прислухатися до чогось. Простягають (селяни) шиї, вирячують очі і насторожують вуха, щоб хоч трохи почути з того, що говориться в коршмі (корчмі) (І. Франко); Він (парубок) притаїв дух; насторожив уха, слуха… (Панас Мирний); Хто балака, Хто кобзаря слуха. А Залізняк попереду Нашорошив уха (Т. Шевченко); При цих словах Бичковський насторочив вуха і покрутив вуса. (І. Нечуй-Левицький); // З напруженою увагою, з великим інтересом готуватися до слухання чогось. Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина (Г. Епік); — Молодице, нашорошуйте вуха, бо новина буде (Б. Грінченко).